Глава 4.

Теплі губи невагомою хмаринкою блукають тілом. 

Наче прохолодним атласом впереміш з гарячим диханням по шкірі. 

Ледь відчутні дотики одночасно всюди. 

Немов впала в келих з шампанським. 

Шкіра надчутлива… 

           настільки, що прохолодне повітря спальні нагадує теплу ковдру, 

яка б'ється струмом. 

Тонкий аромат конвалій впереміш з ароматом цедри солодкого мандарину.

 Дивне поєднання, від якого паморочиться в голові. 

Чи це не від цього? 

Щось неймовірно збудливе та бентежно гаряче потрапило в кров. Мов отрута, повільно розтікається венами. Перетворює тіло на мʼяку податливу желеподібну масу. Ще трохи й  можна буде пити жіноче тіло через трубочку.  

Чи ні?

Місцями тверді, місцями летучі, але від того не менш реальні, мов шматочки полуниці й листя мʼяти в коктейлі, клаптики збудження та непосильного бажання якорять та надміцно приковують до ліжка розпластане та розімліле жіноче  тіло. 

Розпечене до непристойності, тверде мов камінь, бажанням внизу живота провокує лише одне — за будь-яку ціну зупинити цю гарячу пульсацію.  Неможливо? Запитайте про це жінку, яка дійсно по справжньому хоче чоловіка й не може мати! 

Тонка бретелька наче сама собою повзе вниз, наполовину оголюючи груди. 

Солодкий біль внизу живота затягується у все більш тугий вузол. Терпне в роті. Тут так мало кисню. Короткі глибокі вдихи та солодкі протяжні видихи. 

Готова на все, аби позбавитись цього. 

Де ти, в біса?!

Про що ти думаєш? 

Де твої кляті губи та руки? 

Про більше не мрію.

 Хоча б це…

Допоможи мені! Зроби хоч щось! 

Нестерпно! 

Щось гаряче, трохи вологе торкається затверділих вершин грудей.

Ти робиш тільки гірше!

Тепла сила між ніг накочує хвилями, немов бʼється об хвилеріз і не досягає цілі.

Ти знущаєшся?!  

Ти ж можеш легко це припинити! 

Але обираєш тортури. 

Ненавиджу тебе!

Як же я НЕНАВИДЖУ тебе!!! 

Будь ти проклятий!

Хочу викрикнути це тобі прямо у вічі. Хочу, щоб ти знав, як  я тебе ненавиджу.

Відкриваю очі й…

Яскравим смарагдовим світлом з золотавими блискітками заливає все навколо. Тону й задихаюсь. Холодними пальцями хапаю порожнечу, всепоглинаюче НІЩО. Панікую. 

Де ти?!

Наче тут, зі мною… Але насправді тебе немає!

Гори в аду бісів садист! 

Гучний пронизливий звук, мов удар в голову від професійного боксера, струшує мозок. Ніка різко відкриває очі.

Відчуття, схоже на падіння з висоти.Спеціалісти кажуть, що це щось схоже на оргазм… але…

 що вони знають про справжній оргазм!!! Далебі, нічого.

Десь там, вглибині квартири, розривається незрозумілими, як кардіограма інфарктника,  ламаними звуками двірний дзвінок. 

Ніка нажахано скинулась в ліжку. Різкий неприємний звук, мов сильні руки рятівника, що витягує потопельника, остаточно висмикнув її з глибоких вод підсвідомих снів. 

Де я? Хто тут? Що за…?

Що це за хєрня? 

Що відбувається?

Декілька секунд вона геть дезорієнтована, поки не приходить усвідомлення, що хтось досить істерично дзвонить у вхідний дзвінок. 

Жінка зіскакує з ліжка. Серце відбиває тривожний дріб, між ніг відчутно пульсує бажання, що так і не здійснилося. Швидко поправляє тонку бретельку, що сповзла з плеча і йде, майже біжить, до дверей.

— Олекса? Що ти тут робиш? Щось сталося? Щось з Алькою?

— Завжди турботлива сестричка, — направду шкіриться він. (Інакше його злобливо іронічну посмішку вона назвати не може). — З нею все добре, не хвилюйся. Треба поговорити. Я зайду?

Олекса відлипає від одвірка з явним наміром зайти у квартиру.

Рука Ніки втискається в камʼяні груди, зупиняючи. 

— Що таке?  Ти не сама? Він тут? 

Ніка здивовано дивиться на хлопця. Він якийсь… якийсь інакший… Вона ніколи не бачила його таким. 

Олекса своєю чергою відкрито жадібно оглядає її, просто пожирає очима —  всю, з ніг до голови. Ніка раптом розуміє, що, по суті, вона стоїть перед ним напівоголена. На ній лише легенька сорочка на голе тіло. Вона мимоволі пересмикує плечима й відчуває, як починає дрібно тремтіти всім тілом — чи то від холоду, чи то від його погляду.