Глава 1.

Таксі мчало нічними вулицями міста. Всередині два пасажири — чоловік та жінка. Таксист час від часу кидав погляди на жінку у дзеркало заднього виду, бо вона була дійсно вродлива.  

Її зовнішність вражала з першого погляду — витончені риси обличчя; ніжний овал щік, що плавно переходить у м'яке підборіддя; мигдалеподібні очі; волосся, мов шовк, струмениться по плечах. Одягнена в легку, мов зіткану з серпанку, сукню, яка елегантно підкреслювала її ідеальну фігуру. На зап'ястях — тонкі золоті браслети, які ледь чутно дзвеніли, коли вона поправляла волосся чи просто потирала тонкими пальцями лоба. 

Чоловік, який був з нею, періодично дещо стурбовано дивився на неї, але нічого не говорив. Вона ж майже весь час задумливо дивилися у вікно. 

“Цікаво, хто вони один одному”, — подумав таксист.

Якийсь час їхали мовчки.  Потім чоловік запитав:

— Ніко, щось сталося?

— Нічого, — коротко відповіла вона, продовжуючи дивитися в ніч крізь скло автівки.

— Навіщо ти мені брешеш? Я ж бачу, з тобою щось не так. Це Олекса? Він говорив з тобою? Щось хотів від тебе?

Ніка мовчить декілька секунд, потім несподівано для всіх: для себе, для свого супутника й навіть для таксиста каже:

— Я кохалась з ним на задньому дворі ресторану. 

— Що?! ... Навіщо?! — вражено вигукує чоловік.

— Бо я не можу інакше, Костя. Я не можу цьому протистояти.

"Вечір перестає бути томним," — подумав таксист.

— Ти геть сказилась?! Ти сама себе чуєш? Що ти мелеш? Що за фігню ти, в біса, мелеш? — не стримує себе Костя. — Перепила? Я так і знав, що не треба було тобі підливати. Чому саме, в біса, ти не можеш протистояти? Хочеш сексу, так і скажи!

Очі Ніки блиснули злими вогниками. Чесно кажучи, вона відразу пошкодувала, що сказала це йому. Але було вже пізно. Вона різко випалила, наче виплюнула:

— Кому? Тобі?

— Ну, не йому ж! — крикнув їй у відповідь Костя та подивився на Ніку прямим, жорстким поглядом. 

Раптом його обличчя перемінилося на очах, наче скамʼяніло і він промовив крижаним голосом: 

— Тільки не каже мені, що ти сама його про це просила.

— Схибнувся чи що?! — гаряче відреагувала вона. — Звісно, я його не просила!

— А чого ти так скипіла? Ну, не силою ж він тебе взяв?! Вибач, на згвалтовану ти не схожа!

Ніка з невимовною люттю поглянула Кості в обличчя. Рука чесалась врізати йому, але замість цього вона сказала:

— Ти справді хочеш подробиць?

“Не знаю, як Костя, а я б послухав,” — подумав таксист.

— Пішла ти, Ніко! — перше, що вихопилось у Кості. — Бляха, чим ти думаєш? — скрутно похитав головою він. — А ще говорять, що це чоловіки завжди думають одним місцем!

— Замовкни! Просто замовкни! — визвірилася на нього Ніка. — Ми взагалі-то тут не самі.

Вона кинула швидкий погляд на таксиста, напружена потилиця якого однозначно вказувала на його живу зацікавленістю тим, що відбувалося на задньому сидінні його таксі.

— О, ти тільки помітила? — різко скинув брови Костя, — А коли ти мені сказала цю хєрню, ти про це не знала? Чи ти сподівалася, я просто скажу: “А, ну, добре. Дякую за інформацію.”?

“Все більш цікаво, хто ж вони такі?” — подумав таксист. — “Якщо чоловік та дружина, то я не знаю… Якби моя мені таке сказала… Бідолага! Пацан полюбому попав.” 

Ніка подумала, що походу вона взагалі не думала, коли ляпнула йому це.

— Давай припинимо цю дурнувату розмову, — стишила голос вона майже до нервового шепоту. — Я просто не хотіла тобі брехати. Подумала, буде краще, якщо ти знатимеш. Думала, що ти — мій друг і оскільки…

 — Друг?! — просто звився Костя. — Ніка, бляха, ти знущаєшся? Це якийсь сюр! Добре, якщо я навіть просто друг, навіщо мені ця інформація? Навіщо мені знати, що ти по-швидкому перепихнулась з, нагадаю тобі, якщо ти раптом забула, хлопцем своєї сестри? 

“Ого! Все цікавіше і цікавіше. І в кіно ходить не треба”, — подумав таксист. 

— Знаєш що, Костя! — нервово кинула йому Ніка. — Я дійсно подумала, що ти, як мій друг, що хоче допомогти мені розібратися у цьому всьому, повинен бути в курсі. Подумала, що ти на моєму боці, в моїй команді. Що хочеш, щоб мені було добре. Тож… Вибач, якщо я помилилася щодо цього. Просто забудь, що я сказала.

— Забудь?! Фантастика! Ну, знаєш… це вже просто… — складалося враження, що Кості просто бракує слів. — То й що… тобі добре зараз? Бляха, ми сьогодні поїхали туди, щоб розставити всі крапки над “і”, почати все спочатку. І? Що на виході? Твій трах з ним якось допоможе чи ще більше все заплутає? Як думаєш? — в'їдливо поцікавився Костя. 

Ніка змовчала, тільки зміряла його трохи ніяковим поглядом. Костя глибоко вдихнув, шумно видихнув і продовжив вже більш спокійним тоном:

— Добре. Вже сталося, як сталося. Що далі? Будеш з ним по тихому трахатись, як раніше? Чи почнеш відкрито зустрічатися? А може заміж за нього вийдеш? А твоя мала?