Тієї миті

Зима

Починало розвиднятися. У кімнаті було ще півтемно та сіро. «Ще один день», — подумав я, підвівся з ліжка та підійшов до вікна. Усе було таким білим, що здавалося, ніби простір втратив перспективу. Тільки поодинокі чорні крапки, що були людьми, повзли вулицею, прикриваючися від пронизливого вітру та снігу, що дув в обличчя.

Юра Ясінський

Подобається

#3697 в Сучасна проза

У тексті є: стосунки, почуття, люди і кохання

Відредаговано: 29.12.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись