Дванадцятий рівень. Надія розплюснута об бабку–білборд

“Пішохід – це тимчасова перешкода”

Фонд цитат Гідри

Я ловив сонячні промені й теплий вітер. Серпень був пекучий. На мені шорти, зручні кеди й футболка з “особливим принтом”. Обличчя Гідри – попереду, а на спині – його “золоті” цитати. Я спітнів і здавалося, що у пана інструктора мокрі щоки.

Таємно сфоткав, коли він вилазив з машини – каюсь. Проте кадр вийшов шедевральний – він якраз зиркнув в об'єктив. Мабуть, знав, що стане обличчям мого персонального мерчу.

*Стиль +30

Я підняв голову, розвів руки до неба й кайфував. Carpe diem, вся фігня. Лови момент, поки Гідра не загидив.

Самопочуття було на максималках. Ситий, виспаний, задоволений. Настрій – вогонь, з легким димком від власної крутості.

Не думав, що доживу до цього, але поїздки в МРЕО почали мене… заспокоювати. Комусь – Карпати, комусь – медитації. А мені – асфальт, запах бензину і гарі. Це моє маленьке місце сили. Десь на дні.

Мені почало подобатися очікування – наодинці зі своїми думками, під акомпанемент чужих драм. Одні виходили з посвідченням, мов із трофеєм, інші – з порожнім поглядом і лицем “мене тут не було”. У кожному з них я бачив себе – просто на різних етапах цього марафону самопізнання.

Сонце, яке раніше дратувало, тепер здавалося не карало, а очищало – випалювало страх, сумніви, невпевненість.

Запахи поту й безвиході, гам юрби та ревіння моторів зливалися у щось більше, ніж просто чергу – у знайомий, майже рідний, ритуал дорослішання.

*Філософія виживання +15

І ось я намагався насолоджуватися життям, як почув голос:

– Перший раз? Ще не пізно втекти, – засміявся Експерт, і коронним жестом ударив новачка в плече.

“Зоряний час настав”, – подумав я, і попрямував до них.

Початківець виглядав, як пінгвін, з дипломатичною місією: чорний піджак на всі гудзики, урочиста сорочка, парадні штани, і… лаковані туфлі. Всім своїм спітнілим, розгубленим виглядом він нагадував мене під час першої спроби.

*Саморефлексія +10

– О, Копчик! – скривив усмішку Ескперт, коли я наблизився. – Як твої справи, легендо? Вже вивчив де знаходиться гальмо?

– Справи прекрасно, – чиста правда. – А гальмо… Вже настільки завчив, що воно починає ставити мені питання, – спокійно кинув я з натяком на посмішку.

Кутики його губ опустилися, відповіді не знайшлося, мабуть, переварював мої слова.

Я повернувся до новачка:

– Хто твій екзаменатор?

– Гвинтюк, – тихо відповів хлопець. – Кажуть, Акула…

Я не втримався і розреготався:

– Хто каже, цей? – Ткнув пальцем в Експерта. – Ніколи не слухай боягузів, які перекладають свій страх на інших.

Експерт хотів щось відповісти, але я підняв палець у знак “тихо” і продовжив:

– Гідра насправді класний чувак, якщо з ним порозумітися. Ми з ним справжні друзі. Як можна боятися цього пухнастика? – я показав зображення на футболці.

Лице новачка засяяло, і мені стало тепло на душі.

– Та ти що, ідіот? Тебе з такою футболкою навіть на іспит не пустять, – втрутився в нашу “ідилію” Експерт.

Я відчув слабкість – він перейшов на образи, що є останньою лінією оборони таких людей.

Змірив його поглядом:

– Загубись. Тут дорослі говорять.

Експерт відкрив рота – мабуть, хотів викинути чергову дурість. Але швидко збагнув: опонувати мені – не його рівень. Що б він не сказав, мої репліки все одно будуть кращими. І закрився.

Потім ретельно зібрав залишки гідності й тихо поплентався до натовпу.

*Експерт отримує критичний удар. Авторитет - 50.

– Скласти – реально, – продовжив я, коли ми залишилися вдвох. – З першого чи другого разу – тільки якщо в тебе везіння на стероїдах. Решта – як заведено: помилився, встав, пішов далі. І так – до перемоги.

Я говорив те, у що сам вірив. Тому вийшло щиро.

Хлопець кивнув, і в його очах спалахнуло знайоме світло. Таке саме запалив колись у мені Макс.

*Емпатія +20

Мінібоса прибрали. Веселий був, шкода. Лишився фінальний, він не змусив себе довго чекати:

– Копчик! Сюди!

– Готуй попкорн, – підморгнув новачку, – зараз буде вистава, – оголосив я, як ведучий, і пішов у бій.

– Пане Гівнюк… ой, вибачте, Гвинтюк, – широко посміхнувся. – Це моя дванадцята спроба, а ви так і не запам'ятали моє прізвище. Можливо, у вас починається деменція? Варто проконсультуватися з лікарем.

Гідра почервонів, шестерні в голові закрутилися на повну, намагаючись знайти відповідь. Та раптом його погляд впав на мою футболку.

– Що це за маячня, – крикнув він, ледь стримуючи роздратування. А мені було тільки веселіше.