16

— Ланочка, — промовив спантеличений чоловік у костюмі, — нумо я відвезу тебе до лікарні?!

— Я сам її відвезу! — підводячись із тротуарного бордюру, на який не досить вдало приземлився, Алекс не міг дозволити, аби незнайомий пройдисвіт кудись повіз його кохану жінку.

— Та досить вже! — закипаючи від люті, відкликала обох Світлана. — Знайомтеся! — підвищеним тоном сказала молода жінка. — Це — Петро Олексійович, мій шеф та куратор проекту над яким я працюю, власне заради якого я тут. А це — ледь не спепеливши Алекса поглядом, Лана поглянула на нього з такою ненавистю, що його пройняло холодом аж до самісіньких кісток. — А це Алекс — батько мого сина.

Молода жінка з жахом розуміла, що її плани на підвищення можуть розсипатися, як вода крізь пальці, а виною в цьому буде саме поява Алекса.

Молода жінка завжди виправдовувала людей, приміряючи на себе їх вчинки, але цього разу вона не знаходила виправдання Алексові у власних очах.

— Лано, — офіційним тоном промовив Петро Олексійович, — завтра побудьте вдома, відпочиньте. Якщо необхідна будь-яка допомога, не соромтеся просити! Мені прикро, що все так вийшло і ваше миле обличчя постраждало через…гм! — Петро з відразою поглянув на суперника, який намалювався, — цю особу! Можливо, вас відвезти до готелю?! — лагідно запитав Петро Олексійович.

— Дякую за вашу небайдужість, але я спершу хочу забрати сина. — даючи залицяльникові зрозуміти, що вона стомилася від його уваги, Лана поспішила попрощатися. — На все добре!

— До зустрічі, Лано! — сказав зачарований нею чоловік та сів у автівку.

Молода жінка прекрасно розуміла, що мрія про її підвищення може всього лише залишитися мрією, а всі самопожертви виявляться марними… Тяжко зітхнувши, Лана попленталася до під'їзду, з якого кілька хвилин тому вискочив Алекс.

— Пробач мені! — наздоганяючи жінку, Алекс уявлення не мав як тепер реабілітуватися в її очах. — Я повів себе як справжній йолоп! 

— Ти і є справжній йолоп! — кинула обурена жінка, навіть не намагаючись поглянути на нього. — Лише такий ідіот як ти може все зіпсувати! — обернувшись назад, Лана розмахувала руками над стоячим на дві сходинки нижче Алексом, ніби чаклуючи над ним. — Мені зараз тебе вбити хочеться!! А зранку мені здавалося, що ти нормальний, принаймні, кращий ніж мені здавалося раніше. Але, як виявилося, мені просто здалося, бо насправді ти ідіот!! 

— Лано, ти несправедлива до мене! — насилу стримуючи гнів та руйнівні емоції, Алекс продовжував розпалювати конфлікт на сходах. — Ти думаєш, я б зміг спокійно дивитися, як той мужик тебе лапає та відверто намагається затягнути в ліжко?

— О-о-ой! — притуливши долоню до лоба, зойкнула Світлана. — Тобі тільки одне в дурній голові! Та в тебе хвора уява, розумієш?!! В тебе все завжди сходиться до одного — ліжка!! Так я от що тобі скажу: не суди всіх по собі, ясно?! Існують ділові відносини між чоловіком і жінкою, розумієш, ДІ-ЛО-ВІ! — вибухаючи гнівом, протягнула по складах молода жінка, аби встигнути зробити кілька глибоких вдихів для власного заспокоєння. — При діловому спілкуванні чоловік та жінка можуть говорити, сміятися, їсти та навіть разом їздити в одній машині, якщо всі ці дії пов'язані з їх роботою. 

Алекс мовчки дивився на Лану, не розуміючи чого більше йому хотілося в той момент: вбити її чи поцілувати. Він розумів, що добряче помилився, але нічого не міг із собою вдіяти, коли той Петро почав відверто залицятися до його коханої.

— Така дурна ситуація склалася! — подумки облаявши себе нецензурними словами, Алекс взяв себе в руки та спокійно промовив. — Розумієш, після того як я побачив тебе вночі в світлому пальто, я постійно лажаю. Я не знаю чому так відбувається, але замість того, щоб справити на тебе враження, я роблю все навпаки. 

Лана нічого не сказала у відповідь, а просто розвернулася та попрямувала вперед сходами. Підійшовши до дверей квартири, вона сказала:

— Відчиняй!

Алекс обнишпоривши всі кишені з жахом зрозумів, що ключі залишилися в квартирі.

— Тільки не кажи, що ти не взяв ключі! — знову притуливши долоню до голови, обурилася Лана. 

По реакції чоловіка вона все зрозуміла.

— Ну скажи, як можна бути таким безвідповідальним і халатним розсадником проблем?! Ну як дорослий чоловік може бути таким?!! — жінка від злості затисла губи аби не наговорити всіх гадостей, які вже з думок дісталися до кінчика язика.

Міцно схопивши Лану за талію, Алекс навіть не встиг зрозуміти, коли його губи накрили її ніжні уста.

Лана не очікувала, що Алекс таким чином змусить її мовчати. Вона була ніби паралізованою, адже чоловік з усією міццю та силою схопив її, тісно притискаючи до свого тіла. Світлана чула калатання Алексового серця, яке шалено скакало в унісон з її серцем, яке всіма силами намагалося вирватися із грудей.

Лана спершу хотіла пручатися, але зрозумівши, що всі її спроби марні, вона відчувала на собі руки чоловіка та його палкі й пристрасні поцілунки. 

В молодої жінки паморочилося в голові, ноги ставали чужими та відмовлялися тримати тіло, а серце щомиті прискорювало свої скачки.

Лані не було неприємним те, що відбувалося з нею в ту мить, справа була геть в іншому — вона не вірила у щирість намірів Алекса і подумки картала себе за власну, миттєву слабкість.

— Що ти робиш!? — нарешті вирвавшись з обіймів чоловіка, Світлана з усієї сили відштовхнула його від себе.

— Мені здалося, що ти не проти? — пригадуючи свої ловелаські штучки, Алекс постав перед Ланою у тріумфальному образі переможця. Принаймні, йому здалося, що крига в серці коханої жінки почала тріщати.

— Ото ж бо й воно, що здалося! — повторила Світлана, відвернувши погляд у бока. — Не все в житті має складатися так, як ти бажаєш. Так, за твоїми плечима безліч легких перемог, але ще не було поразок. — Лана подивилася на Алекса з таким осудом, що йому здалося, ніби його роздягнули та поставили посеред вулиці на всезагальний осуд.