7

Алекс за п'ять днів нового життя почав звикати до того, що він живе не сам. Він навчився варити пюре з сосисками та навіть овочевий суп. Звісно, з мультиваркою та пошуком в інтернеті це було нескладно, але скільки часу це забирало в нього! Чоловік не розумів, як можна було щодня стільки часу гаяти на просте приготування звичайної їжі, яку з'їв і забув, а незліченні хвилини витрачені на неї вже не повернути назад.

— Це ж невдячна справа! — обурився Алекс, доварюючи суп та прибираючи на кухні своє робоче місце.

— Але і ти навчишся правильно харчуватися правда, тату? — поглянув на Алекса Даня зацікавленими очима. 

— Та ну її цю правильну їжу! — посміхнувся чоловік. — Нехай краще вона буде неправильна, але швидка.

— Ага, а потім в тебе буде боліти живіт, випадуть зуби і ти матимеш поганий настрій! — пронизливим поглядом хлопчик поглянув на чоловіка.

— Тільки не кажи, що це тобі мама казала! — зітхнув Алекс, відчуваючи як від голоду буркотить в животі. — За цей час ми б уже давно піцу б заточили, або пельмені. Але ж ні — треба чекати цілу вічність, поки приготується страва, смак якої зараз залишається загадкою.

— Тату, годі нити! — суворо сказав Даня. — Ти чоловік, чи плаксій?! 

— Ти знаєш, малий, — торкнувшись долонею хлопчикової голови сказав Алекс, — мені іноді здається, що якщо я нарешті колись побачу твою маму, то вже знатиму наперед коли і які фрази вона говоритиме. 

— Це добре! Скажеш їй, що ти чарівний маг! — засміявся Даня.

Алекс помітно почав прив'язуватися до малого, і хоча інколи Даня своїми питаннями збивав чоловіка спантелику, але йому було з ним весело та цікаво, хоча й важко теж було.

— Так, маг! — поглянувши на пілікаючу мультиварку, посміхнувся Алекс. — Нам кажуть, що суп уже приготувався, готовий пробувати?

— Так! — голосно закричав малий підставляючи Алексові тарілку. — Було б круто, аби ще й мама була з нами!

— Згоден, друже! — спокійно промовив Алекс, вже не відчуваючи до Лани такої ненависті, як в перший день. Він відчував на собі відповідальність за малого та увагу, яку потрібно було дарувати йому кожної хвилини.

Чоловік знав, що десь у світі існує совість, але ніколи раніше не приміряв її на себе… до появи Дані в його домі. Після вторгнення малого, йому стало соромно за те, що його син стільки часу ріс без батька. Алексові коти на душі шкребли від того, що він сам того не знаючи, покинув власного сина напризволяще. З іншого боку, його матір могла б і сказати про свою вагітність, але ж ні — вона сама вирішила за їх двох, або навіть трьох.

Звісно, чоловік подумки ругав Лану, але потім знаходив їй виправдання.

Добряче наївшись супу, хлопці заїли все гарячими бутербродами.

— М-м-м з ковбасою! — наминаючи за обидві щоки, бурмотів Даня.

— Тільки не кажи, що мама тебе таким не годувала?! — розширивши очі, запитав Алекс.

— Інколи, зовсім рідко! — відповів Даня.

— Чому?

— Бо шкідливо! — серйозно промовив хлопчик.

— Хоч у мене нормально поїсти! — задоволено сказав Алекс.

— Тату, ти обіцяв навчити мене грати в футбол, пам'ятаєш?! — відклавши бутерброд вбока, серйозно запитав малий.

— А чому ти не їси? — запитав Алекс у Дані.

— Вже не можу! — зітхнувши відповів хлопчик.

— Доїм і підемо! — весело пробурмотів Алекс. — Я чоловік, а чоловіки слів на вітер не кидають! 

Даня радісно зіскочив зі стільця та кинувся до Алекса. Він так міцно обхопив своїми маленькими рученятами чоловічу шию, що Алексові аж стало важко дихати, але той нічого не сказав малому.

"Ні, так не годиться, — думав про себе чоловік, не розуміючи, що з ним відбувається. — Звідки в мені ця клята сентиментальність? Чому я так на це реагую, адже це зовсім чужа дитина!!?" 

Алекс не знав, як йому перестати реагувати на Данині прояви любові, але проганяти його він більше не хотів. Чоловік не міг собі пояснити, що з ним відбувалося, але те, що відбувалася йому було приємним і водночас відлякуючим.

Набігавшись на майданчику з м'ячем, Даня пішов перепочити в холодок, поки Алекс роздивлявся анкети красунь на одному з сайтів знайомств. Чоловік не знав напевне, кого хотів там знайти, але всі кандидатури яких він бачив йому чомусь не підходили.

Так, чоловік завжди прискіпливо ставився до зовнішності дівчат, але тут було щось не те. Алекс міг припустити, що ж саме з ним трапилось, але він і думки такої боявся.

— Тату, може ще пограємо? — запитав Даня.

— Вже он на дощ збирається, ходімо додому! — на ходу видаляючи застосунок сайту знайомств, Алекс забрав Даніну куртку та взяв хлопчика за руку.

Чоловік не знав, що з ним відбувається, але чітко розумів, що прикипає душею до малого. Як він не намагався заблокувати в собі всі сентиментальні штучки, але всі намагання були марними — він програв у поєдинку з якимось малим п'ятирічкою, який з кожним днем все більше й більше вдихав у нього справжнє життя.

Чоловік боявся уявити той випадок, коли раптом може виявитися, що він генетично не є батьком хлопчика. Молодий чоловік дорікав себе за власну безпечність та надмірну прив'язаність до малого в такий короткий термін, але подіяти з собою нічого не міг.

— Де подівся старий Алекс? — бурмотів до себе чоловік, опинившись у ванній. — Чувак, та що з тобою? Чи ти геть здурів? — дивлячись на власне відображення у дзеркалі, Алекс, ніби намагався знайти відповіді на свої питання у власному відображенні, але воно мовчало, натомість — почуття та совість, які виявилося були в чоловіка, продовжували наростати занадто швидкими темпами, лякаючи його та роблячи щасливим водночас.

Чоловік навчився читати казки на ніч, хоча мав змогу ввімкнути будь-яку аудіоказку та спокійно працювати за комп'ютером. Він не думав, що чоловік так легко зможе стати батьком, навіть, якщо тижнем раніше це абсолютно не входило в його плани. 

Дні проведені з Данею спочатку здавалися Алексові тортурами та знущанням, але лише тепер він зрозумів, що це і було справжнє життя, яке йому показав п'ятирічний хлопчик, в якого все було дуже просто та легко, значно легше, ніж у його батька.