Сью

Розділ 3. Сью

Тепер, вона сидить в одній з кімнат Лондонського сиротинцю, сама... У неї є тільки Анет, і то до пори часу. Дівчата обнялися.

С'юзен була надто вродливою для цього тоскного місця, хоча сама цього не визнавала. Вона мала довге каштанове кучеряве волосся, темні карі очі, світлу шкіру, пухлі губи і гарну талію. Дівчина була добра й тиха. Вона старалася шукати краплі сонячного світла в своєму житті, та їй вдавалося відшукали хіба хмари, чи засохлі калюжі. Вона була нещасна. Нещасна не тому, що їй було погано на душі, не тому, що її хтось образив, не тому, що вона недоїдала, не тому, що хотіла швидше покинути це місце. Аж ніяк, це все було лиш дрібницями; вона хотіла опинитися в обіймах мами чи батька, чи навіть тітки, та в неї нікого не було.

Дівчина знову важко зітхнула.

– Сью, ти не заслужила на це, любонько. – Анет обійняла подругу.

– Ніхто з нас не заслужив...

Anna Stoun

Подобається

#10715 в Любовні романи
#432 в Історичний любовний роман
#1562 в Молодіжна проза

У тексті є: романтична лінія, захопливий сюжет, часи вікторіанської епохи

Відредаговано: 04.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись