Енергійна

На світлій, затишній кухні метушилася дівчина. Її довге каштанове волосся зібране у хвіст, метлялося за господинею, коли та бігала від столу до плити й назад. Встигала одночасно слідкувати за процесом смаження та нарізати салат.

Молода дівчина навіть почала наспівувати щось, не розбираючи слів. Залишивши на хвилинку справи на кухні, побігла до великої кімнати та, в черговий раз поглянула на ялинку. Зелена красуня, хоча і штучна, виглядала неймовірне. На ній сяяла гірлянда та ялинкові іграшки. Вже стільки разів робила селфі, що вже втомилася. Не втримавшись, зробила ще одне, стоячи на тлі новорічного дерева у фартухі та хусткою, що прикривала довге темне волосся. Затримавшись на мить, знову помчала на кухню.

Дівчину не дарма назвали Поліною, що означає «енергійна».  Красуня, здається встигала усюди та водночас. Зараз займаючись приготуванням вечері, думала про те, що скоро настане Новий рік.

Упевнившись, що всі каструлі під наглядом та контролем, молода киянка підійшла до вікна. Виглянула назовні, замилувалася тим, як виглядає вулиця. Усюди вогні гірлянд, святкова атмосфера, люди стають більш життєрадісними. Святкування Нового року, Різдва допомагають хоча б на деякий час забути про негаразди та повірити у диво.

Вимкнувши плиту, Поліна пішла до вітальні в одну з двох кімнат невеликої, але затишної квартири. Сіла на диван, замислилася. Наближається її улюблене свято, яке колись відзначала разом з тим, кого кохала та й зараз кохає.

Підійшла до стінної шафи та узяла світлину у рамці. На фото зображені зовсім юні хлопець та дівчина. Красуня усміхається, хлопець серйозний. Такий він, її Віталій.

Поліна вже давно знайшла хлопця у соціальних мережах, але те, що там бачила, говорила лише про одне: коханий живе роботою. Дві-три світлини у ділових костюмах, за кермом автомобіля та у просторому кабінеті. Виникала думка написати молодику, але кожного разу Поліна себе зупиняла.

Віталій покинув її п’ять років тому. Причину Поліна знала: хлопцю випав шанс навчатися за кордоном та потім продовжити батьківську справу. Термін: п’ять років. Дівчина готова була чекати коханого, але він виявився не певен, що такий відрізок часу не стане на заваді. Деякий час, листувалися, телефонували одне одному, а потім все згаснуло…

Вони почали зустрічатися, коли обом було сімнадцять. Три роки разом, кожен день, сповнений щастя та сподівань. Святкування разом новорічних свят та надії на щасливе майбутнє. Потім розлука, яка  триває ось вже понад п’ять років.

«Де ти зараз, Віталіє? - подумала Поліна, - чи повернувся додому? Щасливий? Інша подарувала тобі кохання? Якби ж дізнатися про тебе бодай щось».

За пройдені роки, Поліна намагалася знайомитися та зустрічатися. Робила спроби побудувати стосунки. Та чомусь виявлялося так складно. З Віталієм все було дуже просто, а тут складно. Місяць тому розійшлася з хлопцем, навіть не могла згадати причину, чому так сталося. Не підходили одне одному.

Поліна усміхнулася собі: не треба зараз думати про сумне. Завтра настане Новий рік, запанує святковий настрій. Почнеться нове життя, як прийнято думати. Вона під бій годинника загадає бажання. Яким воно буде? Зустріти Віталія? Хоча б дізнатися, що він щасливий.

Від думок дівчину відволік телефон, що заграв, трохи не підстрибуючи на дивані. Поліна вхопила гаджет та прийняла виклик.

- Крихітко, привіт, - весело защебетало з другого боку, - як настрій?

- Святковий, - так саме весело промовила Поліна, - як там малі та Олексій?

- Що їм зробиться? Малі ростуть як на дріжджах, питають коли тітка у гості прийде. Олексій в якусь нову онлайн-гру грає, вже всі вуха продзеленькав нею. Дорослий  чоловік, а бігає по якомусь фентезі-світі та хизується персонажем.

Співрозмовниця засміялася, Поліна також усміхнулася. П’ять років тому, старша сестра Ніна вийшла заміж. Як раз незадовго, як зруйнувалося особисте життя Поліни. Нині у сестрички вже двоє діточок та щастя повна чаша.

- Слухай, мила, хочу попрохати тебе завтра купити у магазині цукерок з білим шоколадом. Залиш їх у себе, нехай будуть на Різдво. Бо якщо покладу вдома, з’їдять.

- Добре, - погодилася Поліна, - завтра піду до торгового центру на куплю.

- Ти вже знайшла з ким святкувати? - перевела Ніна мову на іншу тему, - може прийдеш до нас? Діти питають про тебе.

- Другого січня, обов’язково загляну до вас, - пообіцяла Поліна, - але Новий рік - родинне свято.

- Ти теж наша родина, Поля. Це якась маячня. З того часу, як розійшлася з тим…

- Ніно, не потрібно, - тихо промовила сестра, від чого та одразу замовкла.

- Вирішувати тобі. Ми завжди тобі раді. Не забудь про цукерки. До речі…

- Що?

- Загадаю бажання, щоб ти, нарешті знайшла своє щастя. Бувай.

Сестри попрощалися, а Поліна зітхнула. Старша сестра не розуміла почуттів дівчини, бо зуміла побудувати міцні стосунки та щасливу родину. У Поліни це поки що, не виходило. Як і раніше любила святкові дні, коли можна відпочити від роботи, зустрітися з рідними. Проте розуміла, що не вистачає однієї-єдиної людини, яка здатна запалити справжній вогонь почуттів.

Поліна встала та підійшла до вікна. Визирнула назовні, милуючи святковими вогнями. На мить забула всі негаразди: завтра Новий рік, початок нових сподівань та надій. Ніколи не пізно загадати бажання та вірити, що воно здійсниться.