Глава 2. Тепло серед зимового холоду

Глава 2. Тепло серед зимового холоду

Анна, бачачи, що маленька Марічка знемагає від холоду, покликала свого друга Іллю — юнака, який мріяв стати лікарем. Він завжди був готовий допомогти й бачив у кожній добрій справі крок до своєї майбутньої професії.

— Іллю, принеси дитячі речі, — швидко попросила Анна. — Треба переодягнути Марічку, вона вся змерзла.

Ілля навіть не став розпитувати, одразу знайшов теплий одяг, який носила його молодша сестра, і приніс Анні. Він радів, що може бути корисним.

У гостьовій кімнаті Марічка лежала під ковдрою, а її мати Оксана сиділа поруч, тримаючи маленьку руку доньки. Павло з синами тим часом грілися чаєм на кухні — Анна вже встигла приготувати його для них.

Анна швидко переодягнула Марічку, виміряла температуру й сказала Оксані:

— У моїй аптечці є ліки, треба збити жар.

Оксана принесла таблетку, і Анна дала її дитині. Марічка незабаром задрімала, а Анна ніжно гладила її по голові. Павло, дивлячись на цю сцену, відчув щось нове й незвичне — вдячність.

— Дякую вам, Анно, що ви така добра, що прийняли нас, — сказав він тихо. — Нехай Бог вас береже.

Анна усміхнулася:

— Мене з дитинства вчили бути людиною, навіть перед святами, коли серце має бути особливо відкрите.

Пізніше, коли сніг рясно падав на подвір’я, до хати зайшов її батько — отець Андрій, священник місцевої церкви. Анна зустріла його й пояснила:

— Я прийняла бідних, їм потрібен дім. Їхня дівчинка хвора, зараз спить.

Отець Андрій усміхнувся й поклав руку на плече доньки:

— Молодець, Анно. Саме так треба чинити. Дозволь мені поговорити з ними.

Анна кивнула й додала:

— Їхній господар — дядько Павло. Він поруч.

Священник увійшов до кімнати, де сидів Павло, і промовив:

— Я поговорю з вами. А ти, доню, приготуй глінтвейн, щоб зігріти всіх.