Глава 1. Тінь багатства

Глава 1. Тінь багатства

У старовинному місті Івано-Франківську жила заможна родина Мазуренків. Їхні фабрики, магазини й бізнеси приносили величезні прибутки, а нащадки ніколи не знали нестатків. Павло Мазуренко, голова родини, був авторитетною постаттю в місті. Він славився багатством і самовпевненістю, часто хизувався тим, що є «найбагатшим у світі». Та за цією зовнішньою величчю ховалася скупість і холодність.

Одного разу, проїжджаючи повз власний магазин, Павло зустрів продавця, який хотів подарувати йому костюм на знак пошани. Але замість вдячності Павло простягнув йому рахунок за борги й, криво усміхнувшись, побажав «усього найкращого». Для нього Різдво не мало значення — він вважав його вигадкою для реклами, щоб люди купували ялинки й прикраси.

Його водій, мовчазний свідок усіх сцен, лише спостерігав, як Павло зверхньо поводиться з людьми. Коли автомобіль раптово заглух, Павло роздратовано наказав водієві купити бензину, а сам пішов пішки. На вулиці його зупинила жінка з коробкою для пожертв — перед Різдвом у неї збирали гроші й речі для бідних. Павло хитро дістав тисячу гривень, але, почувши, що в жінки немає здачі, відмахнувся: «Тоді іншим разом». І пішов далі.

Увечері в його розкішному маєтку зібралася родина. Старша сестра Оксана, хранителька домашнього тепла, прикрашала ялинку разом із маленькою донькою Марічкою, чотирирічною дівчинкою з лялькою в руках. Троє синів Павла, одинадцятирічні бешкетники, сміялися й крутили новорічні іграшки. Павло любив дітей, але часто жадничав, хоча вони все одно отримували бажане.

Свято перервав несподіваний гість — літній чоловік із парасолькою, Станіслав Ковальський. Він увірвався до дому й крикнув: «Покиньте цей маєток.!» Павло, ошелешений, вимагав пояснень і погрожував викликати поліцію. Тоді Станіслав розповів свою історію: його дід колись втратив усе через діда Павла, і тепер за документами цей дім належить йому. Родина була приголомшена. Станіслав запропонував їм залишитися, але вже як слугам.

Кілька днів життя Мазуренків перетворилося на кошмар. Згодом Станіслав не витримав їхнього невдоволення й вигнав усіх. Павло разом із сім’єю опинився на вулиці без речей. Вони блукали містом, голодні й знедолені. Люди, яким Павло колись відмовляв у допомозі, тепер відверталися від нього. Він зрозумів, що був неправий, але було вже пізно.

Серед смітників і холодних вулиць вони натрапили на розкішний дім у селі Космач. Павло зі сльозами згадував, як колись мав усе, і вирішив попросити допомоги. Він постукав у двері. Через десять хвилин вийшла юна чорноброва дівчина — Анна, студентка медичного факультету. Побачивши знедолених, вона відчула співчуття. Павло, стоячи на колінах, благав про гроші. Анна швидко зайшла в дім і винесла пакети з продуктами та гроші. Павло зі сльозами дякував.

Та раптом маленька Марічка знепритомніла від холоду й голоду. Оксана благала врятувати дитину. Анна, майбутня лікарка, одразу вирішила прихистити їх. Вона запросила родину до свого дому, адже з дитинства її вчили милосердю й доброті, особливо напередодні свят.