Сяйво півночі
Терпкість кориці
Аліна сидить у кухні освітленій промінням ранкового сонця. У руках філіжанка кави з корицею, на тарілці - шматочок торта. Обожнює такі ранки, прості, невимушені і світлі.
Але на душі тривожно. Вчора посварилася із коханим чоловіком. Пішов і не повернувся. На дзвінки не відповідає. Так його бракує. Лише декілька годин, а здається ціла вічність. Чи не сталося чогось? Хіба ж можна так?
Хоч перед нею стоїть улюблений торт, але навіть не торкнулася. Лише кава і ту із зусиллями пила. Без нього шматок у горло не лізе. Коли сварилися розуміє, як боїться втратити. Чоловік це найдорожче, що має, але чомусь під час сварок завжди забуває про це. Хоч би тільки повернувся, більше ніколи не відпустить. Тільки б усе добре. Але наче на зло не відповідає на дзвінки.
Дзвінок у двері. Відчинила. Павло. Нарешті. Увійшов, вручив букет ромашок і обійняв.
- Пробач. Дурень, знаю, але не можу без тебе. Не можу.
- І ти пробач. Це все дрібниці. Головне, що ти тут. Більше не залишай мене саму. Ніколи.
- Не бійся, не залишу. Поцілував. А на губах відчув легку терпкість кориці з улюбленої кави…
Відредаговано: 17.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
