скоригований жарт

Скоригований жарт

   Дівчина йде вулицями парку. Запланована зустріч із другом її хлопця – Омеляном. Має сказати щось важливе. Дивно. Навіть дуже.

    Ось і він. Напружений, знервований.

- Привіт.

- Привіт. Давай швидше, поспішаю.

- На побачення?

- Так. А що?

- Не йди.

- Чому?

- Він  -  зрадник.

- Що, пробач?

- Ну, словом, всеодно не повіриш, тому одразу покажу докази. Дістає із кишені телефон, щось натискає і показує зображення, де Серафим цілується з іншою. Фото трохи дивне, але не  звернула уваги. Здається, світ рухнув. Все в один момент зруйновано.

- Ти в порядку?

- Ні.

- Давай проведу.

- Дякую. Впораюсь. І надішли, будь ласка,  фото.

- Добре, але впевнена, що  дійдеш?

- Так.

- Знай, завжди можеш на мене розраховувати.

- Ага.

Розвернулася і мовчки пішла. Чому так не хочеться у це вірити? Так болить. Водночас страшно, що дорогі люди майже завжди виявляють зрадниками.

Найрідніші завдають найбільшого болю. Ввійшла в дім. Зачинила за собою двері і, не маючи сил пройти далі, повільно опустилася на підлогу.

   Дзвінок телефону. Серафим. Не відповіла. Який сенс? Після десятої спроби почали надходити повідомлення. Ввімкнула беззвучний режим. Не хоче слухати виправдань, але чомусь здається, що все це брехня. Може, просто хоче це вірити.

   Минуло чотири години. У двері постукали. Втомлено піднялася, ледве стоячи на ногах. Відчинила.

- Серафиме? – Не думала, що після всього прийде.

- Не вдавай, що здивована.

- Здивована. Що тут робиш?

- Ну не відповідала на мої дзвінки і повідомлення. Вирішив, що хочеш бачити особисто.

- Не хочу бачитися зі зрадником.

- Що? Взагалі то це ти цілувалася із незнайомцем, хоча, судячи з вигляду на фото, навіть добре знайомого.

- Яке фото?

- Тільки не вдавай, що не знаєш. Рано чи пізно правда б все одно відкрилася.

- Яке фото?!  - дістав телефон і показав фото, де Аліса з якимось чоловіком явно більше ніж в дружніх стосунках.  Дівчина дістала свій і показала докази його зради.

- Звідки це?

- Омелян показав.

- А мені твоя подруга. – Спантеличено дивляться одне на одного.

- Але їх підробили – вигукнули в один голос.

- Змовники.

- І зрадники.

- Але з якою метою?

- Ну Омеляну ти давно подобаєшся.

- А ти моїй вже колишній подрузі.

- Дивно доля покрутила,  – Обійнялися.

- Знала, відчувала, що щось не так.

-  Не хвилюйся, тепер все буде добре.

- Я тебе кохаю.

- І я тебе.  Знаєш, життя зіграло злий жарт.

- І що далі?

- Скоригуємо…