Обіцяла

Обіцяла

     Анна сиділа на дивані, чекаючи подругу. Нервує, знає, що зараз має відбутися серйозна розмова. Здається, ще трохи  -   й прокусить губу. А все через нього. Хлопця, в якого обіцяла не закохуватися. Схоже, дружбі прийшов кінець. Просто перед тим, як познайомити з ним, подруга витягла обіцянку, що Анна не закохається. Що тепер робити? У двері подзвонили. Відчинила.

- Привіт, – кинула несміливо.

- Привіт? Серйозно? Тепер поясни, як так сталося, що ви зустрічаєтеся? Як? Невже  приворожила?

- Що? Який приворот? З глузду з’їхала?

- Думаєш, навіщо просила пообіцяти, що не закохаєшся? Бо серце мого брата після зради однієї дівчини просто неможливо розтопити. Хто тільки не намагався достукатися - марно. Тому й боялася, що якщо закохаєшся, то розіб’є твоє і до того крихке серце. Але ти це зробила! Просто сам на себе не схожий? Як? Хочу знати все до останніх подробиць!

- Не знаю. Розумію, що обіцяла не закохуватися і всяке таке, але не змогла нічого вдіяти. Зачепив мене. Реально. Розумієш? Сама відчуваю таке вперше. Не мала наміру закохуватися, сама знаєш, що  відколи це, як сказала, крихке серце розбили, почала думати тільки про гроші, але він…  Не хотіла. Але познайомившись ближче, зрозуміла, що в нас є багато спільного. Чи не єдина людина, яка розуміє мене повністю. Навіть без слів. За деякий час усвідомила, що сумую, коли його немає поряд, що не вистачає його. Прийняла той факт, що кохаю і, сказавши про свої почуття, отримала взаємність. 

   Заліковує мої рани, а я його. Повертає  віру в людей, доводить, що не всі чоловіки однакові.  Просто доповнюємо одне одного. Поруч з ним слабка, вільна, а головне  -  кохана. Знаю, обіцяла. Але серцю не накажеш.

- Та забудь за цю обіцянку. Якщо зробиш його щасливим це буде навіть краще. Обіцяєш? – Анна засміялася.

- Авжеж.

- Ну тоді мені час. Бувай.

- Бувай.

Ось вона. Обіцянка, яку тепер точно зможе здійснити…