Іноді писатиму

  Вечір. Аеропорт.

- Шкода, що їдеш.

- Чому?

- Сумуватиму.

- Ой, облиш. Те, що ми розійшлися, як пара, і залишились друзями, ще нічого не означає. Хоч матимеш час знайти собі дівчину.

- А хто оцінить? – Говорить жартома, але Кіру все одно зачепило, хоча і не показала цього. Кохає його  безмежно, але були змушені розійтися. Чому? Вся історія дуже заплутана, але, якщо простіше, то, певно, просто не підійшли характерами. Тому й залишилися у дружніх стосунках.

   Ну, звісно, якщо не пара – друзі. Іноді хочеться все повернути. Спробувати знову, але не можна. Все одно нічого не вийде.   Летить в Америку укладати контракт. Від цього залежить майбутнє. На кону стоїть авторитет, кар’єра і кругленька сума. Хоч матиме час все обдумати, залишитися наодинці із собою та думками. Не вистачає звичайного спокою. Хай як це дивно, а іноді й самотності. Все занадто швидко сталося. Знайомство, закоханість, стосунки, сварка, розрив, звісно, за взаємною згодою, але досі кохає, але знає, що далі так подовжуватися не може. Не встигла звикнути до одного, а на зміну  -  відразу інше. Але найголовніше, що у бурхливому вирі подій заплуталася у своїх почуттях, на які всім глибоко плювати. Треба оговтатися, відпочити. Ніколи й нікому не казала, але відчувала, що ще трохи й не витримає.

- Гаразд. Мені час.

- Бувай – підійшов ближче і обійняв – бережи себе.

- Авжеж – досі не могла змиритися із тим, що обійми тепер тільки дружні і не більше. А так хочеться знову повернутися у щасливі часи ще до того, як їхні дороги розійшлись, Може, було б краще, якби вони взагалі не знайомилися тоді, але з ним вона провела найщасливіші дні свого життя.

- Пиши, дзвони, надсилай світлини. Розказуй про новини, адже там зовсім інше життя. Вірю в тебе. Все вдасться, не сумнівайся. Ну, одним словом, не забувай про мене.

- Не хвилюйся, іноді писатиму, обіцяю.

  Знав би, як нелегко далася обіцянка, важко  залишати самого. Може, більше ніколи і не повернеться, а зараз позаду, за спиною залишала своє минуле разом із почуттями. Звісно, що не забуде, ніколи, хай як не старатиметься, а не зможе. І лише час від часу писатиме…