Кінець

П’ять років по тому.... 
     
— Ну що готовий? – запитала я   геть блідого Грегорі біля кабінетом  УЗД.  
- Ні. Там Сніжана напевне без мене сумує може ти сама? 
- Здався ти їй у неї є дідусь. Вона ще не скоро кинеться, що нас немає поряд. Зараз їй не до нас.

І це правда. Ті двоє розуміли один одного з пів слова. І вона часто залишалася у дідуся з ночівлею.  А він і не проти. Після смерті дружини його будинок нарешті не такий порожній, а вщент заповнений  речами та  іграшок Сніжани, які дід майстрував сам. Вже два роки, як Грегорі альфа зграї чорних вовків. 

Чи пробачила його я - НІ.  

Я просто залишила минуле в минулому і пішла жити далі. Любомиру так і не набридло знущатися з Грегорі і при першій же нагоді він мене міцно обіймає, але вже не цілує. Його половинка завжди з ним і їй це може не сподобатися. Келлі пощастило з ним він хороший чоловік і гарний батько двох непосидючих хлопчиків. А ще він став альфою зграї білих вовків. З рештою  ми обидва знайшли своє щастя. І доказом наших старань  з Грегорі бути родиною, є моя вагітність. А сьогодні ми йшли дізнаватися хто у нас. 
- Ну, що готові? 
- Ні. Мені щось погано.
-Грегорі припини, —   гаркнула я.  
- Ну добре, добре  я готовий. – випрямив  спину і пішов до кабінету. 
- У вас син. - промовила лікар.
- Дякую люба.- поцілувавши мене в лоба промовив він хриплим голосом.  
- Ти ж наче альфа? - прошепотіла я виходячи з кабінету. 
- Так, а що? – посміхоється? Ні він таки знущається з мене. 
-- А поводився, як юнак на першому побаченні. 
- Так воно  так і було перше побачення з сином.  

Взагалі то з синами я навмисно попросила лікаря нічого не говорити до самих пологів. І не прогадала коли Грегорі вручили двоє синів він не стримав сліз. 
- Дякую кохана. Дякую. – шепотів коханий та цілував мене кудись в волосся.  

     Ми домовилися майже з усіма зграями про поправки в законах. Мене не здивувало, що деякі зграї навідріз відмовилися, я й не чекала,  що буде легко. 
Так   як   Марк нас підтримав, ми часто до них їздили у гості. Мій плиміник вже такий дорослий і завдяки Лолі не відчуває браку матері, адже вона замінила йому маму і не ділить дітей на мої не мої. У них з Марком ще дві спільні дівчинки. Сестру я іноді зустрічаю коли гостюю у їх зграї. Але вона робить вигляд, що ми не знайомі як і батько до речі теж. Який сильно осунувся за ці роки. З розповідей Лоли я дізналася, що вони показово покинули зграю майже відразу після їх з Марком весілля, але потім повернулися. Адже Аїда кинулася в пошуки чоловіка і після декількох невдалих шлюбів, які тривали менше року кожен,  просто жила в своє задоволення, як любить повторювати. А батько виявився взагалі не здатний жити за межами зграї. Не пристосований до життя з людьми. А в інші зграї податися він не міг та його особливо ніде й не чекали. Тож вони живуть в зграї відлюдьками... Ну так то й так. Мені їх не шкода.

 Про Саманту ми нічого не чули більше. Її зграя відмовилася від будь-яких нововведень в законах. Тому ми туди після відмови їх альфи  більше не їздили... 
В зграю білих вовків ми їздимо часто до дядька в гості і він до нас  часто приїжджає. Так кумедно спостерігати, як ці невгамовні діди воюють  між собою за увагу онуків. І їх принцеси. А Сніжана стала геть балувана завдяки тим двом.... що з неї виросте я не знаю час покаже. Але поки що вона єдина альфа вовчиця. Яку потрібно оберігати від потенціальний зятів....

♡♡♡♡♡♡♡♡

Ось і добігла до кінця ще одна історія. Спочатку я хотіла останню главу  відкрити для читання завтра, а потім подумала, а що чекати)))))))

Дякую всім хто читав, ділився враженнями, критикував, підписувався на мене та тиснув ♥︎.