37 Мартіна

- Ну,  що готова? – запитав мене Грегорі,  перед тим як ми увійшли в актовий зал його зграї, щоб зробити нас її частиною.
На диво все пройшло доволі мирно. Нас представили і поставили всіх перед фактом, що я тепер частина зграї. Чомусь ніхто не засумнівався в словах альфи, коли той представив мене істинною парою, можливо через мій чіткий запах вовчиці. 
А от коли свекор сказав, що ми з донькою тепер під захистом двох зграй і що потрібно міняти старі закони і надавати більше прав жінкам. Здивувалася навіть я але побачивши якими очима він дивиться на внучку зрозуміла, що все це він робить саме для неї. Адже він не випускав Сніжану з рук і обожнюваним поглядом на неї дивився і судячи з того як вона сміялася в його руках, кохання у них взаємне. 

- Ти тут все змінив? – зауважила я, переступивши  поріг будинку. 
- Так. І в спальні також. Тут всі меблі нові. А ось буде спальня нашої доньки, але вона ще пуста  я подумав, що ти там все захочеш спланувати  сама, тому ліжко доньки поки що у нас в спальні. 
- А там що? – махнула я на двері в кінці коридору.  
- То сюрприз ходімо. 
Взяв мене за руку і повів.  
І коли я зайшла то очам не повірила . Там там була майстерня для мене. 
- Це для мене? – обернулася я до Грегорі і міцно його  обійняла. Там було все про, що я мріяла, і чого мені не вистачало раніше. 
- Так для тебе і це лише початок, я обіцяю, я обов’язково доб’юся твого прощення. Ось побачиш я помінявся.
Далі я говорити йому не дала адже тим хвилям радості, що були в мені потрібно було дати волю, а то я б вибухнула. Я вперше в житі поцілувала його перша і він відповів миттєво. І вже через секунду я була у нього на руках. Я отямитися не встигла, як мене вже віднесли в спальню. Добре, що донька залишилася у дідуся. Той впертюх її не захотів нам віддавати. Сказавши: “Ви винні мені вісім місяців поряд з внучкою, тож не заважайте  мені зараз проводити з нею час. Я вам її завтра принесу.» 
- Навіть якщо ти зараз передумаєш я не зможу зупинитися. Мені мало поцілунків,  я здохнув, якщо ти мене зараз проженеш. 
- Я не прожену.
Все, слова далі були зайві. Ми насолоджуватися один одним і все було по іншому. Грегорі був інший. Та й я  тепер теж. В ту ніч мені таки поставили мітку. Я обурилася, а потім вирішила провчити його.  І підгадавши мить я теж вкусила Грегорі. Якщо мені доля носити його мітку то нехай він носить мою. І мені байдуже, що так не прийнято. Я так захотіла і так буде. 
- Ти мене помітила. – розгублено промовив Грегорі. 
- Так, а що не можна.  
- Можна тобі все можна. – промовив і поцілував місце де тепер красувалася його мітка на мені. 
- Ти ж мене не запитав, от і я вирішила не запитувати дозволу. 
- Якщо тобі так комфортніше можеш кусати скільки завгодно. Я готовий на все якщо   ти мене таки пробачила....
Якийсь час ми мовчали кожен думав про своє.  
- Твій тато хитрий він це навмисно зробив, забрав Сніжинку? – мене почала пригнічувати тиша.Дмоі  ми  лежали в ліжку і просто говорили. 
- Так, а як по іншому, якщо мені дісталася така вперта вовчиця. 
- Я не лише вперта,   ще в мене гарна пам’ять. Прошу не забувати. 
- Я про це ніколи не забуду. Вибач мене за все. Я такий бовдур.

♡♡♡♡♡♡

Любі мої! Ніяк не звикнути до нових свят. Тож із запізненням відаю всіх читачок з днем: "Української жінки" яке було 25.02.)))))

В якості подаруночка сьогодні о 8 вийде ще одна бонусна глава.