24. Любомир

-Ти теж це відчув?  
- Якщо ти про те, що нам час узаконити наші відносини і ти нарешті погодишся, щоб я поставив тобі мітку і ми таки стали родиною  по законах предків? То так. 
- Ні, я про наближення снігопаду. Скоро буде багато снігу і ми почнемо робити казкове місто для дітей. А цього року, вже й Сніжана зможе там бавитися. 
- А ти про це. Так відчув.  Мартіно, я серйозно не розумію, чому ти не погоджуєшся. Я думав ти мене кохаєш.  
- Так я тебе кохаю.  Але саме через це я й не хочу, щоб ти ставив на мені мітку. Ми не істині, а от коли ти  зустрінеш істину і я вже буду не потрібна....
Вона затихла, видно набиралася сил... Ця розмова, явно давалася їй важко. 
- Коротше, тобі буде складніше обірвати   наш    зв’язок. Розумієш?    А так ти просто підеш до істинної пари. Без ритуалу по розвінчанню зі мною. Ти не думай, я не болю від випалювання мітки боюся. Просто твоїй істині буде боляче, що ти її не дочекався. Розумієш? 
- Я ніколи не запитував. А батько Сніжани знайшов свою істину тому він вас покинув?
- Думаю так. Він не пояснив просто написав,  щоб я покинула зграю. Він поїхав у справах і там видно її зустрів.  
- Напевне таки зустрів... Тому що покинути таку як ти, можна лише з вагомої причини. В іншому випадку - він дурень. А він про Сніжанну знає? Стривай, він вигнав тебе через смс?! 
- Так. - знизала вона плечима.

 - Через повідомлення. 
-  Я й сама тоді не знала про вагітність. Тож він не знає.  Та й якби знала, то не сказала б. Хай живе спокійно, з істиною парою. У них напевне вже є свої діти.
Я хотів ще багато чого сказати, але подивившись в повні очі болю, затих. 
Я завжди уникав цієї розмови. По офіційній версії, для зграї, Мартіна була сильною альфа вовчицею без зграї і все. Що сталося насправді, знав лише її дядько, а запитати у альфи я не наважився. Вирішив, що прийде час, і Мартіна мені все сама розповість. Я й так ледь добився її. Видно той бовдур не хило  налажав, раз вона чоловіків, як вогню боялася. Але всі ті пів року, що  я оббивав пороги її будинку, не були марними, і вже після народження Сніжани, Мартіна таки підпустила мене ближче, і вже через місяць ми були офіційно парою, а два місяці назад я переїхала до неї. Я звісно не так планував своє сімейне життя і прагнув, щоб вона до мене переїхала, а не навпаки. Але чомусь Мартіна категорично була проти переїзду з будинку матері.  А я наступив собі на гордість, і переїхав до неї.
Лише богам відомо чого це мені коштувало. Не знаю як далі буде, але зараз я не шкодую про свій вибір.  
Я міцніше обійняв кохану жінку і зарився носом в її волосся.  Вдихаючи на повні груди улюблений аромат, поринув в сон. Ми міцно спали аж до ранку, доки мене не розбудила мала Сніжинка. 
-Доброго ранку. Як ти спала? Ох і вимучила ти маму. А знаєш, я вже співчуваю твоєму істинному. Ти з нього мотузки будеш вити. Страшна суміш гарна, сильна, горда та з характером. Вся в маму! - шепотів я малій, доки виносив з кімнати, щоб дати змогу Мартіні постати ще трохи.