16. Мартіна

Мене занесли і обережно поставили на теплу по відчуттям підлогу. Така була у будинку Грегорі. При згадці про нього знову  серце забилося частіше.
- Любомир кого ти приніс? 
- Не знаю. Вона якась дивна. Каже, що це її перше перетворення.
- А вона красива. І декого мені нагадує.- говорить чоловік віком десь як мій батька.
Він оглянув мене чіпким поглядом. Добре, що на  мені був велика чоловіча  куртка, яку  я щільніше стягнула  на  грудях.
- О, а я вам не заважають мене обговорювати.
- Ні, а тобі щось не подобається?
- Я гола, невідомо де, невідомо з ким, я не розумію що зі мною, а так все влаштовує.
- Ти поки присядь на крісло, відпочинь. – махнув на крісло альфа.

 - Любомир скажи Каті нехай речі принесе. Ти мене чуєш?- гаркнув вожак, на мого спасителя.
- Так зараз. Я озирнулася, оглядаючи невеличкий, але досить затишний  кабінету. Мені запропонували попити. 
- Ну розповідай, що тебе до нас привело.
І я розповіла на диво легко довірилася чужій людині. Розповіла все від народження і до сьогодні. Розповідь вийшла довга під час якої, ми випили по дві чашки кави, а переривалася я  лише раз, коли мені принесли одяг, і я пішла в туалет одягатися.
- Ну ось і все. Що скажете?
- Я у шоку  і якби я знав, як Драгомир з тобою поводиться? То забрав би тебе відразу після народження. Він же мене запевнив, що любить вас з сестрою однаково, покидьок. Він мені відразу не сподобався, а сестра закохалася і поїхала за коханим. Не дочекавшись повноліття.- прогарчав злісно.
А тепер прийшла моя черга дивуватися та слухати.
- Я твій двоюрідний дядька. Твоя мама рано залишилася сиротою. Її батьків, твоїх дідуся та бабусь вбили люди під час полювання. Моя родина виховувала Кару як свою з п'яти річного віку. Одного разу твій батько приїхав до нас у зграю в пошуках істинної пари і відчув її в ній. Але вона була мала і тоді Драгомир пообіцяв, що дочекатися її повноліття. А через  сім років повідомив, що Кари не стало. Пробач! Я не знав, яка доля спіткала тебе адже ти автоматично стала частиною його зграї. Це моя вина, що ти мучилася стільки років. 
- А чому я не відчувала вовчиці майже дев’ятнадцять років, а тепер вона з’явилася.
- Видно стрес і біль пробудили її, а ще....- він затих і почав мене обнюхувати.
- А ще ти вагітна. Ти знала про це?
Ця новина стала для мене несподіванкою. Радісною несподіванкою, я вагітна від Грегорі. Але він про це ніколи не дізнається.