15 Мартіна

Не знаю скільки часу я бігла. Відчуття свободи та легкості переповнювали мене. Таких емоцій та відчуттів, я ще ніколи не відчувала. Тому насолоджувалась ними сповна.
І ось, я добігла до якогось поселення. З виду воно схоже на те, де я виросла, але дещо охайніше, та явно  багатше. Це було видно по розмірах і зовнішньому вигляду будинків. Непоміченою мені довго бути не вдалося. І до мене майже відразу підійшов, якийсь чоловік.  Гарний,  статний  голубоокий блондинка. Дивився на мене з цікавістю і захватом. Доки я розглядала його.
Якось само собою так вийшло, що я перетворилася знову на людину.
- Ого. А попереджати ти не пробувала.- по його великим очам я зрозуміла, що щось зробила не так, а що  саме, до мене дійшло відразу. Мені стало холодно, поглянувши на себе я побачила, що я гола.
- Ой. – я прикрилася, але звичного відчуття провини чи незручності, я не відчула. Чого не скажеш про  незнайомця. Він  поспіхом накрив мене курткою і  підняв на руки почав кудись іти.
- Ти куди мене несеш?!
Мене обурило не те, що я гола? Не відомо де! І не відомо з ким! А те, що мене без дозволу на руки підняли. Що зі мною відбувається?
- До альфи. Ти чужинка.  Потрібно з’ясувати хто ти така, і з якою ціллю почала мене спокушати.
- Я не спокушала! - обурилася я, намагаючись вибратися з його міцних рук.
На диво я більше не відчувала провини, як це було раніше, а навпаки я була настільки в собі впевнена, що дивувалася сама від себе.
- Просто я не знала, що залишуся голою. Я ніколи не задумувалася, що  після перетворення з вовка в людину, ви залишаєтеся  голі, – говорила я щось абсолютно абсурдне.
- Тобто ви? Ти хочеш сказати, що ти вперше перетворилася?
Блондин, віддалив мене від себе, здивовано заглядаючи в очі.
- Так.
- Як так вийшло. Ти ж альфа, якщо не помиляюся.
- А отак це довга історія. - пробелькотала.
Проте, для себе ошелешено намагалася усвідомити, що він щойно сказав. Я Альфа? Хух.
- От і розповіси її нашому альфа, а потім мені, бо цікаво жах.
Більше я не намагалася чинити опір. Чи це інформація, про Альфу стала наскільки шокуючою. Чи це внутрішнє відчуття абсолютної безпеки? Я точно знала, що сильна, і що мені ніхто не заподіє шкоди.
- Любомир кого це ти нам приніс. - почула я хриплуватий голос.
- Не знаю. У лісі знайшов. - відповів мій викрадач, заходячи у великий будинок.
- Ох шкода, що я таких гарних не знаходжу під час патрулювання.
- Та ти Гнат ніяких не знаходиш. Альфа у себе?
- Так.
- Ну що готова?
Несподівано запитав мене. Наче це щось може змінити.
- Ага. – просто кивнула.