6. Мартіна

     - І як тебе хоч звати, непорозуміння природи?
     - Мартіна, - ми вже їхали в машині. Від нашого поселення вже від’їхали на пристойну відстань. Може, скоро і до зграї чорних вовків приїдемо.
     Я ніколи не була за межами нашої зграї, тому роздивлялася все навколо з — захватом.
     І ще, я була вперше в такому авто. Та що там, я взагалі в авто ніколи не їздила. 
     Ми їхали мовчки і лише іноді Грегорі задавав короткі питання типу, як про ім’я.
     - Чому у тебе так мало речей?- це було наступне запитання яке він  задав вже в себе вдома. 
     У мене була одна невеличка, стара,  дорожня  сумка сестри.
     - Мені вистачає того, що я маю.
     - Та байдуже, взагалі то! Ось тут буде твоя  кімната. 
     Переді мною відчинили двері невеличкої гостював спальні на другому поверсі. Перше, що кинулося в очі -  це велике ліжко. У моїй старій  кімнаті була маленька, старенька  півторачка сестри. А ще у мене буде своя ванна кімната. І балкон. Небачена  розкіш,  як для мене. У нас у будинку була одна ванна кімната на всіх.
     - Оце двері у мою спальню! І без дозволу туди заходити  не можна. Зрозуміла?!
     - Так. А які ще правила є?
     Грегорі подивився на мене примруженим поглядом, і на мить задумався.
     - Ти сидиш у будинку, і без дозволу на двір не виходиш. Готувати вмієш?
     - Так.
     - Тоді будеш готувати,  прибирати, прати.... коротше займатиметься будинком, а вночі коли покличу, прийдеш до мене.
     Від останнього я закашлялася, оскільки це було найстрашніше.
     - Ти була з чоловіком коли не будь?- від почути слів, я густо почервоніла. Все на що вистачило сил і сміливості це похитати головою, та швиденько опустити її. Замість слова “Ні”. 
     - На мене дивись і відповідай!!! - гаркнув Грегорі.
     - Ні, не була — ледве вичавила з себе.
- І що мені з тобою робити, з такою невмілою? Ну добре йди приготуй каву, а я прийму душ з дороги. Ти “кавомашинкою” користуватися хоч вмієш?
     - У нас старенька, а у тебе якась нова! - не впевнено почала. -  Я помітила це при вході. Тож може у тебе турка є. 
     - Так добре нещастя ти моє — видихнув він. Явно розчарований, що я нічого не вмію.

 -  Чекай у своїй кімнаті, я потім все покажу.
     Я влетіла до своєї спальні, швиденько розклала речі, прийняла душ з травами, які прихопила з собою і стала чекати. Але за мною так ніхто і не прийшов. Непомітно для себе я заснула. 
Прокинулася я від того, що мене хтось кликав і гучно  стукав у двері. Такого раніше ніколи не було, сестра з батьком завжди просто заходили.
     - Можна? – до мене зайшла молода дівчина. На вигляд старша від мене.
     - Мене звати Келі. А ти Мартіна? Ходімо, я все тобі тут покажу.
     - А ти хто, Келі?
     - Я тут раніше прибирала,  раз на тиждень. Взагалі Грегорі досить чистокровний і охайний бруду від нього не багато, ще здоровий плюс готує він здебільшого сам. Але мені було наказано показати тобі як користуватися плитою. Мене якщо чесно дивує такий наказ. Ти що елементарного  не знаєш?.
     - Так. У нас в домі такого не було.
     - А правда, що ви  як ті старовіри досі все на багаті готуєте? 
     - Ні просто у нас не така багата зграя, як ваша, - ніяково відповіла.
     - Та ти чому виправдовуєшся. Все добре, я тебе навчу. 
     Весь день мене вчили, ми готували і просто говорили. Для мене було так дивно отаке просте спілкування з, по суті,  чужою людиною. Її зовсім не бентежило, що я бракована!
     - Ну все! - ввечері, коли стемніло, оголосила Келі.
     - Я тобі все показала,  вечерю ти наготували. Ти молодець швидко вчися. І напевне готуєш теж смачно бо запах, що чути з духовки просто збиває на повал. Залиш мені шматочок, я якщо ти не проти заскочу завтра. Чаю поп’ємо, а потім я покажу тобі все в зграї.
- Я лише за, але потрібно запитати дозволу у Грегорі.
Мені нічого не відповіли, лише з шокований виразом обличчя пішли з будинку. Я накрила на стіл, але Грегорі не було. Я чекала,  чекала, але марно. Тому прибравши все, пішла до кімнати. День був насичений і повний вражень. А от помитися мені ніхто не дав, точніше домитися.
     - Ось ти де. 
     Двері в ванну різко відчинилися, стукнувшись до стіни.
     - А я думав, що втекла. – пробелькотав вовк, заходячи у ванну. Від несподіванки, я прикрилася адже була повністю гола.  Мене схопили за руку і потягнули на себе, висмикуючи з душової кабіни. Я відчула запах алкоголю. Грегорі був п’яний!