4. Мартіна

     
     - Що ти накоїв, тато?
     - Ти про що? Він чудова партія. Що не так?!
     - Я його не кохаю. 
     - З часом покохаєш. А якщо ні, то не  страшно! Розлучишся, потім з часом! Але в тебе з’являться безліч перспектив. У них сильна, багата, а головне, прогресивна зграя.
Я чула розмову батька з сестрою через при відкриті двері моєї спальні. Колись мене ображав той факт,  що моя кімната значно менша за кімнату сестри та й була вона на першому поверсі. Тоді, як сестра жила на другому поряд з батьком і мала балкон. А зараз мені зручно, що я на першому. Все під рукою.
- Та й взагалі,  значення кохання сильно перебільшують. Можна прожити і без нього.
- Як ти так можеш казати? Якби не кохання, ти б маму не зустрів і я б не з’явилася.
-Ти права доня, ти найцінніше, що у мене є. Але я не хочу щоб ти відчула той біль втрати. 
- Тобі досі болить?
-Так сильно, а ще те не порозуміння завжди перед очима. - на кінець злісно прошипів батько.
Я зрозуміла, що вони про мене. Я побігла до ліжка та накрила голову подушкою, щоб нічого не чути. 
Я знала, що батько винить мене у смерті мами. Спочатку мені було боляче, і я не розуміла, в чому я винна. Малою я не усвідомлювало всього. Та коли підросла, подивилася на ситуацію з дорослої сторони. І перестала ображатися на рідних.
- Мартіна, ти спиш?
В кімнату зайшла сестра. І те, що вона так акуратно зачинила за собою двері, було незвичним.
-Ні. А що ти хотіла? Їсти?
Я швидко піднялася, готова бігти на кухню.
-Ні мені потрібна твоя допомога. Розумієш...
Я вперше побачила сестру такою розгубленою.
- Син, наших сусідів захотів мене собі. А батько не розібравшись одразу погодився.
Аїда почала швидко тараторити, дивуючи мене своєю не впевненістю. 
- А я кохаю Марка, а Марк мене, - закінчила вона, благально дивлячись на мене.
- О мені так прикро, але вже нічого не поробиш.
Я співчувала сестрі, проте слово батька в нас закон. А потім і чоловіка.
-Це не все. Я вагітна від Марка, - ошелешила мене на кінець сестра. 
Щоб не скрикнути, я прикрила рота долонями.
-Але від тебе не пахне, тобто ти не змінила запах, як у інших вовчиць.
- А  відколи це ти  запахи відчуваєш!- гримнула сестра.
- Вибач. Просто тато мав би відчути.
-Строк малий ось і не відчув.
Задумавшись, я розуміла, що ситуація складна. Оскільки благословення дане привселюдно, не може бути оскарженим, або відмовленим.
- А що тепер буде? Тато ж, при всіх тебе пообіцяв,  тому як його...?
- В тому то і справа він пообіцяв доньку, а не мене конкретно.
- А я тут до чого? Чому ти так дивишся.... Що ти пропонуєш?
- не знаю, що задумала Аїда, проте її погляд, мені вже не подобався.
- Все просто. Тобі все одно втрачати нічого, а я маю коханого чоловіка та дитину під серцем....
- Ти пропонуєш мені поїхати з Грегорі, замість тебе? - вражено перебиваю її.
Я наскільки шокована її пропозицією, що навіть не помічаю, як порушую її заборону. Ніколи не перебивати її.
- Ти така хороша сестра. - тараторить вона, навіть не реагуючи на мою негідну поведінку.
- Дякую. Прийшов час тобі відплатити мені за добро і захисту. Ти правильно все вирішила. А я зараз піду до батька і повідомлю твою ідею.
Аїда швидко випурхнула з кімнати, а я опустилася на ліжко. Спочатку мене огорнула паніка. Що скаже Грегорі. Йому ж сподобалася Аїда, а не я. Потім тривога. Як вони владнають ці питання з альфою чорних. Але згодом, навіть радість від того, що я зможу допомогти сестрі. Я не безпорадна і ні на що не здатна. Я можу бути корисною. 
Ця думка мене так окрилила, що я не змогла заснути.
І через годину марних намагань, пішла готувати заголовки напівфабрикатів в морозилку, на перший час, для моєї родини. Адже їм потрібно щось їсти доки не знайдуть кухарку. Адже Аїда готувати не вміє.