Переговори

Антеон роздумував над власним рішенням цілу добу. Точніше не над особистим рішенням, а над спільним, яке вони вже прийняли разом із Алатіель. Дівчина вразила чоловіка своєю рішучістю. Ще не так давно, перед ним знаходилося тендітне, беззахисне на перший погляд, створіння, тепер же, вона проявляла себе, як рішуча молода жінка.

Правителю, навіть хотілося оголосити про весілля із біловолосою красунею. Розумів, що таким чином, кине виклик Ебігейл, але йому дійсно хотілося так зробити. Дати зрозуміти колишньому радникові і зухвалій принцесі, що він не боїться і готовий боротися за власне кохання.

Проте, хлопець так і не наважився вчинити так, як бажалося. Антеон все ще побоювався необережних дій зі сторони володарки сусіднього королівства і Лютінга. Хоча останній виявляв себе як стримана і розумна людина, проте саме він того дня на банкеті зробив спробу викрасти Алатіель. І як виявилося, саме Лютінг продумав цілий хитрий план, щоб забрати дівчину собі. Іноді, дивлячись на прекрасну дівчину, Антеон зізнавався сам собі, що розуміє Лютінга. Якби Алатіель не належала Антеону, чи вистачило б у останнього мужності відмовитися від неї?

Алатіель за цей час теж багато думала. Поставивши перед собою лотос, милувалася сяйвом квітки. Здається кожна пелюстка розповідала про її минуле. Біловолоса красуня могла назвати себе щасливою. Вона жила серед розкошів і безтурботності, і певне її доля була налагоджена. Чому тоді Лютінг не попросив її руки напряму? Якби Ебігейл змусила сестру вийти заміж за радника, хіба та зуміла б протистояти? Невже для Лютінга настільки важливо було завоювати кохання молодшої принцеси? Мимохіть це викликало повагу зі сторони Алатіель, але не любов. Не здатна була відчути до Лютінга те, чого не існувало.

Антеон знав про те, що Алатіель повинна ще раз зустрітися із Лютінгом. Щось підказувало дівчині, що Лютінг зрозумів, що кохана поневолі розповість правителю про дану зустріч. Молоді люди готувалися піти на зустріч удвох, а там вже буде так, як розпорядиться доля.

У назначений час, Антеон і Алатіель покинули палац. Правитель не став брати охорону, тому що вважав, що так буде правильно. Алатіель і так порушила слово, тому що мала прийти на зустріч сама. Була певна, що Лютінг не здивується такому повороту подій.

Алатіель узяла з собою лотос, який притискала до грудей. Торкаючись чарівної квітки, дівчині ставало спокійніше.  Сяйво лотоса бачила, коли зустріла Антеона. Тепер, коли повинна була боротися за спільне з Антеоном кохання і щастя, хотіла бачити сяйво поруч.

Коли вони разом прийшли до потрібного місця, то одразу помітили, що Лютінг знаходиться там не один. Поряд із ним було знать ще одну постать, тонку  і тендітну.

- Привіт, сестричко, - почула Алатіель холодний голос.

Алатіель затремтіла від незрозумілих емоцій. Їй захотілося кинутися на шию старшій сестрі, обійняти її, розплакатися. Адже вони так давно не бачилися. Проте холодний голос, який долинув до дівчини, дав зрозуміти: Ебігейл не рада бачити ту, яка сплутала усі плани.

- Привіт Ебігейл, - тихо відповіла біловолоса красуня. Автоматично узяла Антеона за руку, але помітивши погляд Лютінга, чомусь відпустила.

- Оскільки ти прийшла не сама, то я також вирішив порушити обіцянку, - почав Лютінг, але старша принцеса його перебила:

- Нічого ти не порушував, Лютінгу. Це я прийняла рішення прийти із тобою та допомогти Антеону зробити правильний вибір. Якщо він, звісно, не готовий віддати свій народ на поталу.

Антеон відчув роздратування від ситуації, яка склалася. Коли він йшов на дану зустріч, то збирався узяти на себе ініціативу. А вийшло так, що йому поки що, навіть рота не дозволили відкрити.

- Я так зрозумів, що ми повинні обговорити ту ситуацію, яка склалася, - холодно промовив молодий правитель, - не сподівався побачити тут також свого радника. Тому, кому довіряв, і на якого покладав надії, щодо управління королівством.

- Все ти сподівався, - огризнувся Лютінг, і тут же перервав себе, тому що не бажав поводитися із Антеоном грубо.

Правитель Малнара узяв за руку Алатіель, відчуваючи, як дівчині страшно. Незважаючи на те, що намагалася триматися гідно, було помітно, наскільки тендітній красуні не по собі. Ця зустріч означала, що вона має або піти проти сестри або погодитися залишитися із некоханим чоловіком. Навіть Антеон не знав до кінця, яке рішення прийме. До того ж, приймати доведеться не самому.

- Заради чого все це було зроблено? Розіграний цей спектакль? - напряму спитав Антеон, - тільки заради того, щоб ти, Лютінг, міг отримати Алатіель?

- Не зовсім правильно зрозумів, - знову втрутилася Ебігейл, - Антеоне, невже ти сам не відчуваєш, як потрібно вчинити? Ми-два правителі, повинні бути разом. Так буде краще для всіх.

- Можливо, так би і сталося, якби я не зустрів Алатіель, - парував хлопець, не випускаючи руки коханої дівчини.

- Раніше? - передражнила чоловіка Ебігейл, - раніше, у тебе була Еліс. Та, яку ти обманув, сказавши, що кохаєш. Яка і поплатися за це.

Почувши подібне, Антеон відступив. Не міг повірити у власні здогадки, у те, що йому зараз сказали.

- До чого тут Еліс?  Свого часу я помилився, думаючи, що кохаю її. Інколи таке трапляється…

- Але у тебе не вистачило духу позбутися її, - Ебігейл простягнула це з насмішкою, глузуючи з нерішучості молодого правителя. Зі сторони тендітної жінки, подобне дійсно виглядало принизливим.