Зробити правильний вибір

Наступного дня, Алатіель намагалася знайти Антеона, але останнього не було у палаці. В інших придворних дівчина дізналася, що той поїхав по державним справам. Це стривожило юну дівчину. У неї було лише два дні на роздуми, отже треба було швидко прийняти рішення, говорити з Антеоном чи ні. Але ще більше, красуню хвилювало те, що з Антеоном могло щось статися. Гадки не мала, що насправді задумали Лютінг і Ебігейл.

Алатіель думала про сестру і про те, наскільки дивні стосунки склалися між двома рідними жінками.

Все більше Алатіель пригадувала, що між нею та сестрою царював холод. Доки Алатіель була маленькою, намагалася налагодити стосунки, але з кожним роком спроби ставали все більш слабкими.

Правильні вуста юної красуні скривилися у гіркій посмішці: значить ось так, Ебігейл вирішила позбутися суперниці. Віддати її Лютінгу, тим самим отримавши Антеона. Все вийшло не так, як ці двоє планували. Алатіелі хотілося довести їм, що і вона здатна боротися за власне кохання. От тільки чи буде це правильним рішенням, якщо подібним вчинком прирече два королівства на війну?

Дівчина знайшла Антеона у саду. Молодий правитель задумливо блукав акуратними стежками, роздумуючи про своє. Його самотність боляче кольнула наречену. Чому не покликав її на прогулянку? Невже більше не бажає бачити?

Піддавшись почуттям, підбігла до свого правителя. Той, побачивши дівчину чарівно усміхнувся їй. Красуні відлягло на душі: неможливо усміхатися так тій, кого не кохаєш. Пригадалося, як Антеон наносив візит принцесі Ебігейл. Спогади кольнули серце дівчини болючим відчуттям ревнощів. Що тоді між ними сталося? Адже певне, вона чогось не знає.

- Привіт, моя Алатіель, - промовив молодий чоловік і в його голосі, дівчина чітко вловила сум.

Ставши перед ним, схилила голову, вітаючись із коханим правителем. Той знову усміхнувся і узяв її за руку. Біловолоса дівчина хотіла заговорити, але Антеон дав знак, щоб та мовчала. Перечити коханому,  Алатіель не насмілилася.

Узявшись за руки, молоді люди гуляли майже цілу годину. Напруження висіло між ними, тому що вони розуміли, що важливої розмови не уникнути.

- Алатіель, - звернувся до дівчини правитель, - ти не передумала стати моєю дружиною?

- Не передумала і не передумаю, Антеоне, - на підступаючих емоціях, дівчина звернулася до коханого за іменем. Та й узагалі, вони зараз самі, можна послати к бісу етикет і правила.

Антеон зупинився і узяв обидві руки дівчини у свої. Великі чорні очі вродливого чоловіка горіли справжнім коханням до чарівної незнайомки, яка стала найдорожчою з усіх кого він коли-небудь знав.

- Ти знаєш, що я не вперше одружений? - тихо спитав він.

- Знаю. Навіть пригадую, як у королівстві Делбург прийшла звістка, що королеви Малнара не стало. Мені так було шкода Еліс, - так само тихо відповіла дівчина.

- То ти вже все пригадала?

- Не знаю, наскільки все, але вже точно знаю, хто я, - Алатіель, пробувала усміхнутися, але у прекрасних очах забриніли сльози, - Ваша Світлість, я прийму будь яке рішення щодо мене.

- Чого б ти сама хотіла? - спитав чоловік.

- Бути з тобою поряд усе життя, - несамохіть вихопилася красуня, знову забувши про стриманість.

- Тоді я прийму вірне рішення, - твердо відповів молодий чоловік.

Красуня подивилася на нього, потім відповідно вхопила за руку:

- Правильно вчинити, означає відмовити моїй сестрі чи погодитися з нею?

Антеон повернувся до юної красуні і сказав з гіркою посмішкою:

- Отже, ти все знаєш? Хтось розповів з найближчих придворних?

- Ніхто не розповідав, - твердо відповіла дівчина, - ти мабуть також вже знаєш, хто я? Молодша принцеса королівства Делбург.

Правитель нічого не відповів, хоча і бачив, як Алатіель очікує на його відповідь. Дівчина відчувала, наскільки тому зараз важко, і спробувала прийти на допомогу.

- Було б набагато краще, якби я була старшою принцессою, правда? - сказала вона.

- Ти все розумієш, моя Алатіель, - відповів Антеон, - я не здатен приректи королівство на війну. Навіть якщо ми переможемо, загине величезна кількість народу.

- Я не здатна тебе просити змінити рішення, - відказала Алатіель, - і сама думаю так само. Ніколи не пробачу, якщо через мене, постраждає хтось із твоїх підданих. Твоє рішення цілком правильне і я його підтримую.

- Ще не прийняв ніякого рішення, - відповів Антеон, - насправді, якщо я звернуся до поради до будь якого з радників, кожен порекомендує прийняти пропозицію Ебігейл, оскільки вона дійсно вигідна.  На роль королеви ця прекрасна жінка підходить більше з всіх. Усі будуть щасливі, якщо вона стане правителькою Малнара. Усі, крім мене.

Алатіель не зводила з коханого палких, синіх очей. Бачила наскільки коханий засмучений і сама готова була розридатися. Антеону було погано, а вона нічого не могла вдіяти. Яка ж з неї подруга життя?

- Ти ж не погодишся бути моєю коханкою? - спитав Антеон, знову  беручи Алатіель за обидві руки і дивлячись у сині очі.

Біловолоса дівчина похитала головою. Прикидатися не здатна, та й бажання на подібне немає. Вона не стане іграшкою для того, кого безтямно кохає і за кого ладна віддати життя.