Таємниця угоди

Лютінг нервово ходив туди сюди по просторій кімнаті, чим немало дратував ту, що знаходилася поряд. Вродлива молода жінка, не зводила очей з постаті радника. Намагалася відводити погляд, але наступної миті знову починала спостерігати за його діями.

- Отже, ти втратив настільки чудову можливість, - у голосі Ебігейл відчувалося знущання і вона його не приховувала.

- Так сталося, - неохоче відповів Лютінг, - Алатіель виявилася впертою. Не думав, що Антеон так швидко встигне опинитися поряд. Він хороший воїн, але я розраховував на вдачу.

- Легковажно розраховувати на вдачу. Кому як не тобі про це знати? - голос принцеси став трохи м’якішим, - потрібно думати, як діяти далі. Не можемо дозволити, що уся так угода, яку ми створили, пішла прахом.

Молодий чоловік кивнув. Коли все це затівалося, думав тільки про те, щоб заволодіти Алатіеллю. Наразі мета нікуди не поділася. Подумати тільки, увесь план полетів шкереберть тільки тому, що тієї ночі, не зумів вибратися до озера. Знову ж таки, через Антеона.

Лютінг безмежно кохав Алатіель ось вже третій рік поспіль. З того моменту, як він побачив молодшу сестру принцеси Ебігейл, просто втратив голову. Таємно від Антеона наносив візити до Делбурга, шукав зустрічі з біловолосою красунею. Виявилося, що у них спільна пристрасть. Обидва любили літати верхи на драконах, вправно керуючи ними. Радник понад усе бажав викликати почуття у красуні, але все на що спромігся так це дружня симпатія. Дівчині було цікаво з радником королівства Малнар, але покохати його так і не зуміла. Спочатку, чоловікові здавалося, що вона ще занадто юна для цього, але навіть через два роки, дівчина так і не відповіла на почуття юнака.

Лютінг набрався сміливості та розповів Алатіелі про те, що кохає її, але дівчина, у відповідь лише розплакалася. Сльози були через те, що не здатна відповісти взаємністю на щирі почуття прекрасного юнака.

Алаліель відповіла відмовою. Це було перше у її житті, зізнання зі сторони хлопця. Тому для дівчини виявилося особливим моментом, який вона очікувала. Ніколи не уявляла, що момент стане зіпсований тим, що почуття стануть невзаємними.

Спочатку Лютінг ще плекав надію на те, що зможе завоювати Алатіель. Вдалося навіть ще раз витягнути на прогулянку, коли удвох управляли драконами. Але навіть це не пробудило в Алатіелі почуття на які сподівався радник королівства Малнар. На юну красуню у молодого, впливового чоловіка застигла образа, про яку кричало зранене самолюбство. Дав собі слово, що біловолоса красуня належатиме йому, і немає значення, бажає цього чи ні.

Певно, хлопець міг би ще довго думати над тим, як змусити Алатіель бути із ним, але на допомогу йому прийшла принцеса Ебігейл. Від проникливої, розумної дівчини не приховалося те, що Лютінг прагне завоювати молодшу сестру. Не приховалося і те, що юна красуня не відповідає взаємністю.

- Не звертайте уваги на подібне, - промовила тоді Ебігейл, - не приймайте як образу. Моя сестра завжди була мрійницею. Хотіла зустріти свого принца. Розумієте, що ви до подібного не дотягуєте.

Лютінг не відповів, хоча Ебігейл торкнулася найболючішого. Знав, що подібне неправда, що причина відмови Алатіелі зовсім не через це. І все одно схопився за дані слова як за рятівну соломинку.

- Ми у цьому з нею схожі, - промовила далі Ебігейл, - тому що я також мрію про принца. Точніше про правителя.

З тієї ж розмови Лютінг дізнався, що між сестрами не дуже теплі стосунки. Точніше, Алатіель любила старшу сестру, тягнулася до неї, намагалася знайти спільну мову. Але частіше за все, знаходила роздратування та холод. До нестями вродлива, ніжна та добра, Алатіель представляла собою серйозну суперницю для Ебігейл. Яка хоча також була дуже вродливою, але розуміла, що програє поряд із красунею-сестрою.

Саме тоді, між авантюристами побудувався план. Ебігейл дала зрозуміти Лютінгу, що готова віддати йому сестру, якщо останній допоможе умовити Антеона вкласти шлюб із старшою принцесою. До того ж, Ебігейл було вигідно спекатися неймовірно вродливої сестри задля того, щоб та не стала на заваді.

Проблема виникла у тому, що Алатіель, незважаючи на ніжний та мирний характер, відрізнялася ще і непокірністю. Там, де вважала за потрібне, могла проявити волю і тоді її було важко до чогось змусити. 

До того ж, Лютінг бажав, щоб біловолоса красуня покохала його. Дивилася на нього, як на свого повелителя та благодійника. Тоді Ебійгейл запропонувала зробити завдання небезпечнішим, а саме звернутися до магії.

Щоб мати можливість втілити задумане, доводилося витратити багато часу. Лютінгу необхідно було повертатися до королівства Малнар, оскільки відсутність могли помітити. Ебігейл брала на себе основну роботу і радник відчував, що принцеса більше за все старається заради себе. Вродлива та владна, бажала не тільки отримати для себе чоловіка, що правив сусіднім королівством, але і позбутися красуні-сестри, яку завжди і усюди вважала суперницею.

Через кілька тижнів, хлопець дізнався, що Ебігейл відправила молодшу сестру до дівочої академії, де практикували магію нижчого рівня. Тобто, ту магію, якою могли оволодіти навіть прості смертні, якщо дуже постараються.

Алатіель виявилася вражена тим, що сестра вирішила відправити її на навчання. Біловолоса красуня ніколи не сперечалася із старшою сестрою, вважаючи останню не тільки рідною людиною, але і наставницею. Проте не проявила бажання їхати з дому та навчатися в академії, де нікого не знала. Спробувала заперечити, але у неї не вийшло відстояти власну думку.