Візит до мага

Наступний тиждень, слуги у палаці займалися тим, що ліквідували наслідки погрому, які влаштували невідомі. Після втечі Лютінга, наступні також не затрималися. Майже одразу відступили, до того ж, деякі розчинилися у повітрі. З чого можна було зробити, що справжніми виявилися не всі воїни. Решта - звичайна мана.

Увесь цей час, Лютінг не відпускав від себе Алатіель, навіть поставив вартових біля її кімнат. Сама дівчина не заперечувала, відчуваючи страх від того, що не могла зрозуміти наступне: що  саме хотів від неї Лютінг, і чому спробував силою витягнути з зали.

Антеон був дійсно неприємно вражений даної подією. Виходить, що у нього збиралися викрасти кохану жінку. І це збирався зробити найкращий друг, принаймні той, кого правитель знав вже не перший рік поспіль.

Спочатку Алатіель боялася, що напад повториться, але страх швидко змінився зацікавленістю. Мимохіть дівчина задумалася над мотивом вчинку Лютінга. Невже радник настільки закохався, що готовий піти проти правителя, королівства та впасти у немилість? В принципі, таке іноді ставалося в історії, але дівчині дуже не хотілося думати, що саме вона здатна стати причиною конфлікту між кращими друзями.

Разом з цим, молоду дівчину не покидало бажання дізнатися про власне минуле. Їй більше не хотілося лишатися загадкою для себе та коханого чоловіка. Разом з тим, не бажала турбувати заради цього Антеона. Вважала, що чоловік і так багато зробив для неї, і не повинен відволікатися від державних справ.

Одного разу, Алатіель наважилася. Довго думала, чи має право так вчинити, але врешті решт, вирішила, що так буде правильно. Неодноразово чула про відомого молодого мага, до якого часто звертався навіть Антеон, щоб порадитися у складних ситуаціях.

Алатіель вдалося через відданих служниць дізнатися, де саме мешкає маг. Хоча її попереджали, що він не має ще необхідного досвіду. Та й узагалі, про молодого чарівника ходили недобрі чутки. Проте, Алатіель не звернула на подібне уваги. Ораф був єдиним с ким вона могла поговорити щодо втраченої пам’яті та дізнатися, як саме можна повернути спогади, та й, узагалі, чи не даремно сподіватися на подібне.

Знову ж через служниць, біловолоса красуня передала послання, у яких прохала чарівника про особисту зустріч. Той, хоча і здивувався даному повороту подій, але погодився та запросив біловолосу красуню до себе. Слава про Алатіель вже встигла облетіти усе королівство, тому Орафу виявилося навіть цікаво подивитися на ту, у яку закохався сам імператор.

Незважаючи на страх, Алатіель вирішила діяти на одинці. Втекти із палацу виявилося не так складно, як здавалося спочатку. Не без допомоги служниць, яких вона підкупила декількома дорогоцінними прикрасами, дівчина скоро опинилася на вулицях міста. Вдягнувши довгий плащ із капюшоном, швидко пішла, користуючись орієнтирами, які підказав їй Ораф. Чи було їй страшно? Безсумнівно. Проте, дівчині набридло нічого про себе не знати. Можна було залишити усе як є, або ж ризикнути та почати власне розслідування. Дівчина робила це не тільки заради себе, але і заради Антеона. Можливо, інформація, яку отримає, зуміє пролити світло на нещодавні події.

Будинок Орафа знайти виявилося нескладно. Маг мешкав не так далеко від палацу, оскільки його могли викликати до імператора у будь який момент. Помешкання не занадто розкішне, проте і бідним не назвеш. Дівчина чула, що не так давно, будинок належав наставнику Орафа.

Чула вона також і про підозри які оточували молодого мага, але не поспішала у них вірити. Допоки не будуть знайдені докази, виносити вирок не можна. Так постійно говорив Антеон і дівчина погоджувалася з ним.

Молодий чарівник зустрів її на порозі. Не привітавшись, як слід, просто махнув їй рукою, щоб заходила. Дівчина не без страху, зайшла всередину. Не дивлячись на рішення дізнатися правду про себе, Алатіель відчувала, що запас мужності починає вичерпуватися.

Біловолоса красуня увійшла у будинок. Велика кімната, у якому опинилася, нагадувала торгівельну лавку, де продавалися трави та різні ліки. Уздовж стіни тягнулися нескінчені полиці, на яких стояли різні пляшки та пробірки. Мимохіть, дівчині стало цікаво, для чого все це може знадобитися.

- Що вас сюди привело? - спитав молодий чоловік, пильно дивлячись на гостю.

Дівчина автоматично спробувала прикрити обличчя капюшоном. Побоювалася, що чарівник доповість Антеону, і той розгнівається на дівчину за те, що та насмілилися покинути стіни палацу без його дозволу та відому.

Ораф лише махнув рукою, і в цьому жесті промайнуло певне роздратування:

- Не прикривайтеся, леді Алатіель, - промовив він, - я упізнав вас майже одразу. У першу чергу по густому білому пасму, що вибився з капюшону. Ваше прекрасне волосся не приховаєш.

Алатіель почервоніла, відчуваючи себе геть збентеженою. Якщо її поява не таємниця для того до кого вона прийшла, то наскільки швидко дізнаються про те, що дівчина зникла з палацу.

- То ви скажете, навіщо прийшли? - пролунало питання чарівника, - чи так і будете стояти мовчки? Я дуже зайнятий.

Красуня відчула, чому саме чарівник відповідає настільки роздратовано та непривітно. До чарівника, який успадкував все, що мав попередник, долітали плітки про те, що учень допоміг вчителеві відправитися на той світ. Не дивлячись на те, що Антеон не вірив у подіне та не збирався карати Орафа, останній не міг заспокоїтися.