Сяйво Дружби

ГЛАВА ШОСТА. Коли дружба має ім’я

Повернувшись, вони побачили, що мешканці Пристані дивляться на них інакше. Не з надією — з довірою.
— Світло обрало вас, — сказала стара жінка біля вогнища. — А світло не помиляється.
Міра усміхнулася — вперше щиро.
— Знаєш, — сказала вона Орію, — я думала, що дружба — це казка.
— А виявилося? — спитав він.
— А виявилося, це робота, — відповіла вона. — Але я згодна.
Сіалле дивилася на них із тихою гордістю.
— Пам’ятайте, — мовила вона, — дружба не рятує світ одразу. Вона просто не дає йому згаснути.
Орій глянув на свій ліхтар. Світло було ще слабким, але тепер він знав: воно ростиме.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше