1

     Начальник відділу контролю та безпеки, по  людським міркам він був  майже пенсіонер ,але по міркам його раси він ще молодий та юний,  сидів у своєму кабінеті на дуже зручному новенькому кріслі, він обережно пінцетом перегортав сторінки книги, що лежала перед ним, але він відчув на собі погляд і швидко заховав свій скарб від по сторонніх очей і від рук, що можуть її зіпсувати.

Перед ним переминаючись з ноги на ногу стояв співробітник Орін .Насправді його раса була дуже розвинутою ,але лінивою, вони придумали майже все на цій новій для всіх планеті, навіть адаптер, який допомагав сприймати всіх за одну расу, руйнує мовний бар'єр, автоматично перекладаючи всі мови, бо їм було лінь звикати до зовнішніх особливостей кожної раси, та вивчаючи тисячі мов, хоча їх інтелект дозволив би це зробити за декілька днів, але це потрібно було б спілкуватися з іншими істотами, декілька хвилин аналізувати, а вони цього не хотіло, вони звикли до розмірено життя на своїй планеті де в усіх все є, не потрібно ні за що думати і переживати, вони жили своє прекрасне життя спілкуючись з обраним колом однодумців  і майже не пересікалися своїми утвореними групками з іншими, можливо тому населення на їх планеті зменшилося дуже і її захватила інша раса вигнавши власників. Тепер на цій планеті куди зліталися всі кому не пощастило з власною планетою, поселилася остання сотня Орінових однопланетян, тут їм прийшлося трохи попотіти аби ще й цю планету не втратити, бо їм все таки було лінь ще кудись переміщатися. Вони придумали той самий адаптер аби всі виглядали більш менш однаково. Після деяких нюансів та ситуацій, що були на цій планеті вони стали допускати лише тих хто був схожий хоч чимось на їхню расу, хоча це ми могли сказати, що вони людиноподібні, але для них ми подібні до них, а не вони до нас, але це б був би конфлікт думок, а як ви зрозуміли їм лінь конфліктувати, вони бережуть свій час і нерви .Для того щоб жити спокійно вони від усіх скривають те ким вони є. Тому їх вважали трохи немічними, нікчемними нездарами.

- Солярій ,мені потрібна робота, дайте мені завдання.

- Не Солярій, дорогенький, не Солярій ,а Свалярій. - Начальник з жалістю подивився на відвідувача.- Ти ж не так давно брав завдання, спостерігав, якщо я не помиляюся за порядком ...

Насправді  Орін знав ім'я начальника, але його адаптер іноді барахлив і той бачив справжній зовнішній вигляд всіх. Йому подобалося, як колір шкіри Свалярія міняється від зеленого, коли той щасливий( розглядує книгу), до салатового коли він не знає , що робити. А ще в нього на голові два відростки, які колишуться коли той думає.

- Так спостерігав за тим хто пробирається в сад до однієї пані і краде її добро. Виявилося вона сама переставляла свої речі та забувала про це. Тай це завдання було давно, а в мене вже закінчилися кошти ,жити за щось треба.

- От халепа...

Свалярій підійшов до дошки, яка була заповнена зображеннями квітів притаманних для планети Земля, а ніш для його теперішньої і рідної планети. На тих папірцях  написані завдання, що треба було виконати, і лиш начальнику було відомо ,як розібратися з усіма зображеннями. Він думав напевно хвилин десять, Орін сів на стілець, не відвинувши його від столу, якось тай вмостився, та чекав, щоб не так сумно було сидіти він думав про те, як заробить і на що потратить те що останеться від усіх оплата про те який буде колір його начальника коли він злякається і чому вітер за вікном східний, коли обіцяли західний, чому сьогодні затримали його доставку на цілих три секунди, та ще тисячі чому і навіщо. Нарешті начальник простягнув йому папірець з зображеною фіалкою, Орін пам'ятав, що це саме вона бо підглянув, якось в улюбленій книзі Свалярія, опис цієї рослини. Так він знав, що то книга була з далекої для нього планети Земля і це було свого роду порушення її мати, бо хоч і матеріал з якого вона була зроблена був подібний до тих, що використовуються на цій планеті, але вони були заборонені, як і все поза планетне, щоб не занести нові види вірусів і не спричинити гибелі значної частини місцевого населення, які наще вже притерлися один до одного, вакцинувалися, прилаштувалися хто зміг, а хто не зміг покинув планету. До речі через те щоб уникнути суперечок назву цієї планети залишили просто Планета, аби не було конфліктів на цьому фоні. Так от про книгу, Орін знав, що в його начальника є заборонена річ, але йому було так лінь іти писати заяву, що він просто робив вигляд, що нічого не відбувається взагалі, тай в кожного є свої секрети.

- Одна наша співробітниця відправилася після одного завдання на свою рідну планету і з нею був втрачений зв`язок...

- Ви хочете аби я шукав її на її рідній планеті?

- Ні наші люди вже знайшли її і скоро повернуть на службу, тобі потрібно буде зустріти і доправити на додаткову адаптацію.- Побачивши ,що підлеглий хоче щось запитати Свалярій добавив.- І поки ти будеш чекати цей час тобі відшкодується матеріально. 

Насправді Орін не хотів нічого запитувати, бо він приблизно так і прорахував все в своїй голові. Він повільно встав з стільчика і направився до виходу, поки начальник не передумав .