Глава 21

Сказавши ці слова, я скористалась кільцем-порталом, яке відразу перемістило мене у світ перевертнів. А зробила я це, бувши глибоко переконаною у тому, що зустріч із батьком – це саме той екстрений випадок, про який говорив дядько Вернер. Побачивши вираз татового обличчя, яке не змогла приховати навіть карнавальна маска, я ні на мить не сумнівалася, що саме в той момент мені загрожувала серйозна небезпека!
Не приховуватиму, що після того, як я залишила Ігоря наодинці з батьком, сумління мене все ж таки мучило. Я заспокоювала себе тим, що Ігорю поки що нічого не загрожує, адже він лише зі мною танцював, а батькові потрібна саме я.

Прикро, звичайно, що я пропущу наступні два дні весняного балу та зворотну поїздку на міжпортальному поїзді, але натомість у тата буде час охолонути.

Опинившись вдома, я відразу ж обернулась у вовчицю та помчала до свого улюбленого місця на краю урвища. Дивлячись з висоти на поселення вовків Північної зграї, я перебирала в пам'яті події, що сталися зі мною останнім часом, і не помітила, як заснула. Розбудив мене голос Баята:

- Так і знав, що знайду тебе тут.

Я прокинулася миттєво.

- Ти що тут робиш? Хіба ти не маєш зараз бути у світі драконів?

Поставивши це запитання, я раптом засумнівалася. Може, я тут аж два дні вже сплю і бал давно скінчився? Та ні! Не може такого бути! Тим більше з огляду на різницю в часі між світами.

- У нас надзвичайна подія - пропала агент Аметис, - серйозно промовив Баят.

- Як?! Як таке могло статися? Адже її постійно супроводжували перевертні нашої зграї й в замку для неї було організовано постійну охорону.

- Не дивлячись на це, вона зникла в ніч перед прощальним балом, під час якого Мірак Нревів повинен був оголосити всім про їх заручини, якщо вона, звичайно, на той момент дала б на них згоду.

- Що тепер робити? - розгублено запитала я.

- Ходімо до табору, там уже всі зібралися на екстрену нараду. Мірак Нревів лютує, але, попри це, дав свою згоду на те, щоб усі агенти Управління внутрішньої безпеки СМР скористалися дзеркалом-порталом, і зібравшись у поселенні Північної зграї, вирахували зрадника. На все про все у нас не година-півтори, а потім твій батько має доповісти панівному дракону про результати розслідування.

Все це Баят розповів мені, поки ми мчали у бік будинку. Діставшись штабу філії СМР у світі перевертнів, ми відразу пройшли до зали, де вже йшла секретна нарада.

Як тільки ми з Баятом відчинили двері, всі розмови замовкли та присутні поглянули на нас з ним. Побачивши тата, я не на жарт злякалася - таким я його ще ніколи не бачила: схвильованим і водночас дуже стомленим. Тато кинувши на мене швидкоплинний погляд, який красномовно дав мені зрозуміти, що зараз не до мене, але розмова обов'язково відбудеться, продовжив вести нараду.

Намагаючись не звертати на себе додаткової уваги, я пройшла до вікна і сіла в крісло. Пробігши поглядом по заду, я помітила, що все-таки один із присутніх перевертнів продовжує на мене дивитися. Причому в його погляді я не вловила і тіні агресії або образи за те, що я буквально недавно кинула його віч-на-віч з розлюченим батьком. Ігор ще якийсь час на мене дивився, а потім усміхнувшись, підморгнув мені одним оком і зосередився на тому, що говорив тато. Фууух! Отже, я прощена.

Після цього я теж почала стежити за перебігом наради. Мені далеко не все було зрозуміло, але з усього почутого я зробила висновок, що багато співробітників Служби міжпортальної розвідки підозрюються в зраді. Багатьох із них вдалося вирахувати якраз напередодні проведення весняного балу, але щодо головних підозрюваних доказів так і не знайшли. І, що найголовніше, хтось із них і замішаний у викраденні агентки Аметис.

Обговорення було бурхливим, кожен висував свою версію, але час минав, а відповіді на запитання: «Хто ж винен?» – так і не було.

Якоїсь миті в зал влетів захеканий перевертень, теж агент СМР і без передмов доповів:

- Інформація підтвердилася – Книгу заклинань якимось чином примудрилися доставити у світ драконів. Але хто це зробив моєму джерелу невідомо.
Після цих слів батько з усього розмаху стукнув по столу кулаком і сказав:

- Значить, все ще серйозніше, ніж ми гадали! Їм не просто потрібна агентка Аметис, як наречена панівного дракона, щоб шантажувати його, вони задумали щось ще…

І розмови поновилися з новою силою. Прислухаючись до дебатів, я раптом дещо згадала... Намагаючись перебити голоси, що лунали, запитала:

- А як виглядає ця Книга заклинань? Це випадково не величезний талмуд, який весь вимальований рунами, а посередині отвір, ніби для каменю чи персня?

Після моїх слів у залі повисла тиша. Всі дивилися на мене наче я якась невідома магічна істота. Першим отямився батько.

- Де ти її бачила, Айнур?

Ой! Це ж, якщо я зараз скажу, де я її бачила, то він дізнається про те, що мені було доручено виконання спецзавдань на міжпортальному поїзді. Одна справа, якщо він думає, що я просто на балу вирішила повеселитися і зовсім інша, що брала участь у спецопераціях.

Ну і нехай! Наразі головне – врятувати агента Аметис. Ця думка надала мені сміливості, тому я впевнено сказала:

- Я бачила цю книгу в купе номер сім у дванадцятому вагоні, коли підкладала туди камінь для прослуховування.