Глава 17

Як тільки агент Сирен закінчила співати, вагон-ресторан вибухнув бурхливими оплесками, а один із відвідувачів навіть підніс їй букет квітів, що стояв у вазі на одному зі столів. Далі сталося наступне: агент Сирен, прийнявши квіти від одного з шанувальників її таланту, піднесла їх до обличчя, щоб понюхати та так і завмерла з ними, навіть не опустивши руки, а через кілька миттєвостей по ресторану прокотилося глибоке, розмірене хропіння. Причому дивно, як дівчина з таким приємним голосом, здатна видавати такі гнітючі звуки?

Відвідувачі ресторану розгубилися, явно не чекаючи на такий хід подій. Першим зреагував Ігор: підійшовши до барної стійки, він зробив оголошення:

 - Панове! Концерт закінчено, всім дякуємо за увагу!

Після цього він підхопив агента Сирен на руки та покинув ресторан.
Прихопивши свою сумку, я теж поспішила на вихід. Наздогнала я Ігоря зі сплячою ношею вже біля купе, яке належить агенту Сирен. Опинившись усередині, він акуратно поклав дівчину на диван, забрав з її рук букет квітів, і сівши на диван із протилежного боку, почав уважно до нього придивлятися.
- Ти думаєш про те ж, що і я? - почала я і додала. - Про те, що це махровий хміль?

Це спало мені на думку, як тільки агент Сирен почала співати сумну пісню, а буквально мить до цього вона була нестримно-веселою. Різкі перепади її настрою і привели мене до такого висновку.

- Я в цьому майже впевнений. Іншого пояснення такій її поведінці я не можу знайти.
- Ну що ж, не будемо гадати, - сказала я і дістала зі своєї сумки тюбик із зіллям.
Після того, як крапелька зілля впала на листок, він одразу ж забарвився у чорний колір.

- Нумо гноми, нумо й молодці! Адже правду кажуть, що якщо хочеш щось сховати – поклади це на видне місце. Виставити контрабандний хміль прямо у нас перед носом – це просто геніально! – дивлячись на квітку, що видозмінилася, промовив Ігор.

- Так. І в них могло все вийти, якби агентці Сирен не довелося працювати без перерви, бо захворіла її змінниця. У результаті вона була єдиною, хто постійно перебував у вагоні-ресторані й надихавшись парами махрового хмелю, вона просто захмеліла.

Сказавши це, я взяла склянку з водою, яка стояла на столику і капнувши туди кілька крапель того ж зілля, піднесла до рота агента Сирен - це має прискорити процес протверезіння.

- Агент Сирен прийняла удар на себе, якби не вона, то ми, можливо, так і не змогли б знайти контрабандий хміль, - промовила я.

- Можливо, - погодився зі мною Ігор.

В цей момент дрімотна агентка Сирен розплющила очі й мрійливо глянувши на нас з Ігорем, сказала:

- Друзі мої, ви така красива пара! Бережіть свою любов...

І знову відключившись, вона впала на подушки.

- Міцна, мабуть, штука цей гномячий ель, якщо вже тільки від його парів так розвозить, - промовив Ігор, залишивши коментар агента Сирен без уваги.

Я лише багатозначно посміхнулася, розуміючи, що «наша з Ігорем любов», як тільки-но висловилася агентка Сирен – це лише справа часу і нікуди він від мене не дінеться.

Після цього ми з Ігорем розподілили обов'язки: я залишилася з безпритомною Сирен, щоб надати їй допомогу, якщо така знадобиться, а він вирушив у вагон-ресторан – вилучати махровий хміль разом із митною службою.  

Від автора

Ну ось, дорогі мої читачі, агент Сяйв виконала ще одне важливе спецзавдання. Попереду наступне...

Дякую за інтерес до цієї історії!

                                                                 З любов'ю

                                                                                   ваша Аврора Дейнеко