Глава 16

- Так ось, буду прямолінійною до кінця..., - сказала я, розуміючи, що слухає він мене зараз у піввуха, повністю зосередившись на агенті Сирен і продовжила. - Ти маєш рацію, істинну пару не можна обрати самому, або змусити когось нею бути, але ж я дівчина розпещена, тому попрошу тата і він накаже тобі одружитися зі мною.

- А хто в нас тато? - запитав Ігор, піднісши склянку з якоюсь рідиною до губ, так само продовжуючи стежити поглядом за буфетницею, яка в цей момент на всю веселиться.

- Дернер Арвід, - відповіла я пошепки йому на вухо.

Ефект від сказаного мною був блискавичним: Ігор закашлявся, подавившись своїм напоєм.

- Хто?! Хто?! - перепитав він, тепер уже повністю звернувши увагу на мене.
Не витримавши, я розсміялася, і хоч розумію, що поводжусь по-дитячому, але нічого не можу з собою вдіяти. Відлуння ревнощів, хай і безпідставних, все ще в мені ворушаться, вимагаючи маленької, але помсти.

- Не хвилюйся так, я пожартувала, - весело промовила я.

- З приводу того, хто твій батько? - з надією в голосі уточнив він.

- Ні, про те, що попрошу його, щоб він змусив тебе одружитися зі мною. Думаю, що це не знадобиться, коли ти відчуєш мій справжній запах. І, до речі, щодо нашого весілля, якраз все навпаки – буде досить складно вмовити мого батька дати на це згоду.

- Так, давай-но послідовно, що означає, коли я відчую твій справжній запах? - запитав Ігор.

- Ти не відчуваєш мого справжнього запаху, тому що його перебивають спеціальні парфуми, призначені спотворювати справжній запах моєї вовчиці.

- Навіщо тобі це потрібно? – здивовано спитав Ігор.

- Знову ж таки, причиною тому став мій батько, але це довга історія, тим більше тобі ще доведеться з ним познайомитися і тоді ти все сам зрозумієш. Ну, а зараз, можеш продовжувати працювати, я більше не заважатиму тобі,  - промовила я, киваючи в бік агента Сирен, яка закінчивши запальний танець, знову піднялася на барну стійку, але тепер уже з наміром виконати що-небудь а капела, тобто без інструментального супроводу.

І, оскільки я, схоже, правильно здогадалася про справжню мету знаходження Ігоря тут – він глянув на мене по-новому. Мабуть, високо оцінивши мої аналітичні здібності, а потім все-таки продовжив спостерігати за агентом Сирен, яка почала співати якусь гарну, але дуже сумну пісню про тугу за рідним домом. Співала вона, треба сказати, дуже проникливо, аж до мурашок по шкірі. Навіть не скажеш, що ще хвилину тому вона весело витанцьовувала. Чомусь цей факт видався мені дивним, а глянувши на обличчя Ігоря, я зрозуміла, що його це теж насторожило.