Глава 14

Перша станція у світі перевертнів, де наш поїзд зробив зупинку, знаходиться високо в горах. Щойно поїзд зупинився, я вийшла на перон, щоб зустрічати нових пасажирів. Через якийсь час до мене підбіг гном з аркушем паперу в руках і запитав:

- Вам випадково не доводилося зустрічати на поїзді цю дівчину?

Я спочатку глянула на гнома і можу з впевненістю сказати: він один із найяскравіших представників свого роду. У нього дуже розвинена мускулатура, скоріше за все він займається якимось видом спорту. Плюс до всього: він найкрасивіший гном з усіх, кого мені доводилося зустрічати раніше.

Закінчивши розглядати гнома, я все-таки прислухалася до його прохання і глянула на протягнутий ним портрет, після чого про себе вигукнула: «Це ж викапана агентка Аметис!!!». Але зовні, як змогла знаку не подала, що впізнала того, хто на ньому зображений, лише крадькома кинула погляд на вікно купе, яке з метою конспірації затоноване, де сидить дівчина, яку саме розшукує гном. Після цього, я заперечливо похитавши головою, відповіла йому:

- Ні, не доводилося.

Гном, звичайно, засмутився, але рішучості від цього в ньому не поменшало і він вирушив на подальші пошуки. Безумовно, Шарала Крільменда, а це ніхто інший, як саме він, не може зламати така дрібниця та він обов'язково добиватиметься своєї мети й надалі. Інакше, як би він тоді вигравав Олімпіаду гномів цілих сімдесят п'ять років поспіль? Допоки та сама агент Аметис не відіграла у нього Кубок олімпіади, випивши цілих сім кухлів елю. З того часу, до речі, він і намагається її відшукати.

Здогадуючись, що агент Аметис зараз сидить біля вікна та спостерігає за цією картиною, я, посміхнувшись, підморгнула в затоноване скло й продовжила свою роботу.

До відправлення поїзда залишалися лічені хвилини. Я перевірила квитки в останніх пасажирів та уже сама збиралася зайти у вагон, як сталося дещо непередбачуване...
У момент, коли я взялася рукою за поручень дверей вагона, мій ніс відчув запах, який раніше мені ніколи не доводилося відчувати, але при цьому, я впізнаю його з тисячі – це запах моєї істинної пари!

Заплющивши очі, я зробила глибокий вдих, потім ще один - це ні з чим незрівнянне почуття, коли твоя друга сутність відчуває близькість справжньої половини. І, як перевертень, я, безумовно, маю радіти такій події. Проте звідки взявся цей присмак гіркоти? Чому у найважливіший для моєї вовчиці момент, я раптом згадала про Ігоря?

Як таке може бути взагалі? Адже якщо перевертень знаходить свою справжню пару, то й людська, й звірина сутність приймають це. Тільки істинні пари драконів відрізняються від істинних пар інших магічних істот: бувають абсолютні істинні пари - це коли людина і дракон приймає справжню пару, а бувають часткові істинні пари - це коли тільки людина або тільки дракон приймає справжню пару. І такі випадки у драконів не рідкість, про це я читала в Посібнику для агентів-початківців СМР. Але, щоб у вовків зустрічалися часткові істинні пари - про таке я ніколи не чула.

Однак, зараз, коли вовчиця всередині мене не знаходить собі місця від бажання швидше зустрітися зі своєю місячною половиною, я все не можу змусити себе обернутися і поглянути в той бік. Адже вже зараз розумію, що нікого, окрім Ігоря, як людина, я полюбити вже не зможу. Але й протистояти бажанню своєї вовчиці мені не під силу, тому повільно повертаюсь і кидаю погляд на платформу...

Немов у кадрах уповільненої зйомки на пероні з клубів диму з'являється запізнілий пасажир: високий, атлетично складений чоловік, у довгому пальті з хутряним коміром та у хутряній шапці. Впевненою ходою він рухається прямо до мене.

При погляді на нього я відчула, як моє серце забилося швидше, а душа заспівала в унісон разом з моєю вовчицею, адже по перону на зустріч до мене йде, ні хто інший, як Ігор. Це неймовірно! Отже, перебуваючи в людському світі, коли я була тільки людиною, адже браслет блокував мою вовчицю, я все одно відчула тяжіння до Ігоря – до своєї істинної пари. І за іронією долі йому довелося стати саме агентом-перевертнем, а не агентом-ельфом, наприклад, чи агентом-відьмаком. Та ще й потрапити до Управління внутрішньої безпеки СМР, начальником якого є мій батько.

Я застигла біля дверей вагона і тепер із захопленням вдихаю повітря, яке пронизане його ароматом. Єдине, що здалося мені дивним - це те, що Ігор далеко не одразу звернув на мене свою увагу. Але ж, якщо ми з ним істинна пара, то він теж повинен був це відчути.

Не витримавши, я зробила кілька кроків до нього на зустріч і запитала прямо:

- Скажи, ти що, хіба не відчуваєш мого запаху? – і навіть сама здивувалася тому наскільки ображено прозвучав мій голос.

Після моїх слів, він теж завмер, як укопаний, а потім, потягнувши носом, здивовано подивився на мене. Підійшовши до мене зовсім близько, Ігор ще раз втягнув повітря й абсолютно спокійно сказав:

- Відчуваю, але, якщо зізнатися чесно, то парфуми, якими ти користувалася в людському світі мені подобалися більше.

- Що?! Які ще парфуми? - не вірячи своїм вухам, розгублено промовила я.

 Але тут мене осяяло... Адже, як тільки поїзд перетнув кордон світу перевертнів, я почала користуватися духами, якими мене забезпечила Ельза Вейронокс. Коли ж вона мені їх вручала, то попередила, що вони настільки змінять мій власний запах, що якщо я зустріну свою істинну пару - він не зможе мене розпізнати. Я тоді ще пожартувала, мовляв, мені не світить щастя зустріти свою другу місячну половинку. На що моя начальниця відповіла: "Як знати... Як знати...". Ось тільки я тоді не надала цим словам значення, а мусила це зробити! Оскільки Ельза являється однією зі спадкових відьом, здатних передбачати майбутнє.