Глава 13

Отже, тепер мені доведеться зайнятися пошуком махрового хмелю. Саме з цього хмелю гноми варять свій ель – це унікальний напій, коли його п'єш, він змінює свій смак, стаючи з кожним наступним кухлем все смачнішим, але й водночас міцнішим. Тому навіть гноми можуть подужати лише п'ять кухлів елю поспіль. Хоча агент Аметис і Шарал Крільменд випили цілих сім кухлів під час Олімпіади гномів, але це був чи не єдиний випадок в історії. Завдяки тому, що Аметис перепила Шарала й залишилася при цьому у свідомості, вона і виграла Кубок Олімпіади гномів, хоча до цього сімдесят п'ять років ніхто не міг відіграти його у Шарала Крільменда, бо він був непереможним.

Складність пошуків махрового хмелю полягає в тому, що він має властивість видозмінюватися, набуваючи форми інших рослин, що знаходяться поряд. Він вміє маскуватися наче хамелеон зі світу людей.
За наявною у СМР інформацією цим поїздом планують перевезти велику партію махрового хмелю і мені необхідно допомогти митній службі відшукати його. Безперечно, пошуки було розпочато з вантажних вагонів, але нічого підозрілого ми там не знайшли. Для цього довелося переглянути всю рослинність, що там транспортується. Щоб визначити справжня це рослина, або ж замаскований хміль, на складі артефактів я заздалегідь отримала зілля, завдяки якому можна ідентифікувати хміль. Якщо крапнути цю рідину на листок хмелю, то він забарвиться у темний колір. Зрештою, я витратила майже весь запас зілля, але контрабанду ми так і не виявили.

Після цього я продовжила пошуки у довірених мені вагонах, ретельно оглядаючи коридори та тамбури, але також усе марно. В результаті я дісталася одного з вагонів-ресторанів і вирішила заглянути в нього, щоб відвідати буфетницю, яка за сумісництвом являється людським агентом СМР, до речі, не без нашої з Ельзою Вейронокс допомоги, адже завербували її теж ми. Причому, коли моя начальниця вже не сподівалася когось підібрати на цю посаду. Ніхто не міг вразити вибагливу відьму, а ми з нею обійшли не один ресторан для цього. Поки випадково не натрапили на караоке-бар, в якому дівчина-бармен, на ім'я Олена, крім того, що готувала смачні напої, ще й божественно співала, іноді таким чином, розважаючи відвідувачів.

Побачивши Олену на сцені, начальник відділу кадрів СМР коротко резюмувала:
- Це те що треба!

Ельзу Вейронокс так надихнув талант цієї дівчини, що вона примудрилася взяти зразок підпису Олени для контракту прямо на паперовій серветці в барі. Відьма подала все це під жартівливим приводом: бажанням отримати автограф Олени немов вона відома співачка.

І ось тепер Олена працює буфетницею на міжпортальному поїзді та паралельно виконує роль агента СМР під позивним «Сирен» (похідна від Сирена –міфічна істота жіночого роду з неповторним голосом).
Опинившись у вагоні-ресторані, я здивувалась величезній кількості відвідувачів. Здебільшого це були представники світу, в якому ми зараз знаходимось. Гноми сиділи великими компаніями за кожним столом і гучно спілкувалися.
- Як тут ситуація, агенте «Сирен»? - промовила я їй на вухо, перегнувшись через барну стійку.

- Нудьгувати не доводиться! З появою цих маленьких чоловічків, я намотала вже не одне коло від кухні й назад. Апетит у них, я маю сказати, ще той! Таке відчуття, що вони до сьогодні не їли взагалі!

– Це ще нічого! Почекай, доберемося до світу перевертнів, ось тоді ти дізнаєшся, що таке звірячий апетит,- жартома, сказала я.

- Дякую за обнадійливу перспективу! А я ще скаржилася, що на колишній роботі в караоке-барі роботи було безліч. Як же я помилилася тоді! - багатостраждально закотивши очі до стелі, вимовила агент Сирен.

- Тримайся! Це лише початок подорожі, найцікавіше попереду…,- сказала я і підморгнувши, вирушила на пошуки махрового хмелю.

І ось ми вже перетнули кордон світу відьом, а я не просунулась у пошуках ні на крок! Я періодично навідувалася до агента Аметис, щоб дізнатися чи не потрібно їй щось, а заразом трохи розважити розповідями про унікальних індивідуумів, які подорожують цим поїздом.

З появою, наприклад, відьом та відьмаків на потязі стало, м'яко кажучи, не дуже безпечно. Спочатку вони репетирували свій показовий виступ на майбутньому балу і мало не спалили вагон, у якому самі і їхали. Потім їм заманулося пограти в хованки один з одним... У результаті вони переполошили, чи не весь поїзд. Після цього вони вирішили піти підкріпитись у вагон-ресторан.

Я теж вирішила піти перекусити, але коли опинилась у ресторані та побачила, що агент Сирен близька до істерики, не бажаючи додавати їй зайвої роботи, вирішила поїсти у своєму купе. Але цікавість все ж таки перемогла, і я спитала, що ж стало причиною її збентеженого стану:
- Як тут справи?

- Це жах якийсь! Виявляється, що гноми – це ще були квіточки! Цим відьмам нічим не догодиш: то їм сильно гаряче, то навпаки холодне, то солоне, то кисле… А ще захворіла моя змінниця і тепер я працюватиму без перерви до кінцевої станції! Ммммм...,- застогнала агент Сирен і з ностальгією промовила. - Хочу назад до людей!

- Не панікуй, все обійдеться, - сказала я, намагаючись підбадьорити її.

Хоча сама я розумію, що й відьми - це ще далеко не ягідки... Ось доберемося до світу ельфів і агент Сирен дізнається, що таке справді примхлива публіка. Але я вирішила їй це не повідомляти, щоб не підливати олію у вогонь.
А взагалі-то дивно, якось в агента Сирен не дуже зі стресостійкістю. Невже ми з Ельзою Вейронокс помилилися у виборі кандидатури на цю посаду?

Коли ми перетнули кордон моєї батьківщини (Світ перевертнів), виконання покладених на мене спецзавдань ускладнилося тим, що з цього моменту на поїзді буде знаходитись мій батько і мені всіма силами треба постаратися не потрапити йому на очі. В принципі, це цілком можливо, адже він їхатиме в іншому кінці поїзда. А ще я заручилася в цьому питанні підтримкою Ельзи Вейронокс: вона їхатиме з татом в одному вагоні й просигналізує мені, якщо він збереться йти в моєму напрямку. Крім цього вона забезпечила мене духами, які зможуть замаскувати мій запах і батько не зможе мене розпізнати здалеку.