Глава 11

- Ну, що я хочу сказати... Ти заслужила її довіру, Айнур, а це далеко не всім вдається, тим більше за такий короткий час. Якщо Ельза готова довірити тобі місію на міжпортальному поїзді – це багато про що говорить! Я довіряю думці Ельзи Вейронокс і готовий доручити тобі це спецзавдання, але є одне АЛЕ..., - підкресливши останнє слово, сказав дядько.
- Батько? - вирішила уточнити я і так здогадуючись, що він має на увазі.
– Саме так. Я обіцяв йому, що ти не будеш залученою до небезпечних спецоперацій, а поїздка на міжпортальному поїзді – це не звичайна прогулянка.
- Я буду дуже обережною, обіцяю! А татові ми можемо і не говорити про це, - обережно вимовила я.

- Тобто приховуємо від нього цю новину? – примружившись, спитав дядько.
- Я б сказала, що це приховування заради блага. Навіщо йому зайвий раз нервувати?
- Приховування заради блага - це щось нове, треба взяти на озброєння, - сміючись сказав Вернер і додав. - Ну, а якщо серйозно, то це, й справді, дуже непросте спецзавдання, враховуючи, що цим потягом їхатимуть представники всіх магічних світів. Така подорож випадає для них лише раз на рік, ось багато хто з них і намагається отримати з цього максимальну вигоду: пробуючи перевезти заборонені артефакти, прорватися на поїзд без запрошення та багато іншого… Бачиш скільки на моєму столі паперів? Це все доповідні від негласних агентів про підготовку провокацій і зловживань, як на Міжпортальному експресі, так і під час Весняного балу. Тож попереду багато роботи…

- Саме тому я хочу допомогти, чим зможу, - перебивши дядька, відповідально заявила я.

Дядько відкинувся на спинку крісла, схрестивши руки на грудях і уважно на мене подивився. Видно було, що в цей момент він боровся сам із собою, ухвалюючи рішення. Тому я не витримала, і склавши руки у молебному жесті, подивилася на дядька, як колись у дитинстві, коли я випрошувала у нього всілякі дрібнички. Треба віддати йому належне - зараз він тримався набагато довше, ніж коли я була дитиною, тоді він не міг довго встояти перед моїм натиском. Зараз же він змусив мене понервуватись, але в результаті, розсміявшись над моїми гримасами, сказав:

- Гаразд, бути тобі провідницею міжпортального поїзда, агенте Сяйв.
- Правда?! - вигукнула я від радості й кинулася дядькові на шию, зі словами, - Дякую! Дякую! Я не підведу!

- Ну ось, впізнаю свою Айнур! А то мені здалося, що ти якоюсь іншою стала….

Мені й самій так здається, але невже це так помітно? – майнуло у мене в голові, але натомість я вирішила перемикнутися на робочу тему.

- З чого мені почати і які будуть головні настанови?
- Найголовнішим твоїм завданням у цій спецоперації буде: не потрапити на очі твоєму батькові! Інакше ти ризикуєш залишитися без дядька.

- Що стосуєтся цього, то в мене величезний досвід, враховуючи, як часто мені доводилося ховатися від нього раніше, щоб не отримати догану за якусь провину.

- Повір, цей досвід тобі стане в пригоді. А ще тобі потрібно буде добре повторити теорію та отримати на складі необхідні магічні артефакти, список яких тобі складе Ельза. Але крім цього...

Дядько дістав зі свого сейфа невелику скриньку та простягнувши її мені, пояснив:

- Це перстень-портал. Він єдиний у своєму роді. Про його існування знають одиниці, завдяки йому ти зможеш переміститися в будь-який із магічних світів, але використовувати його можна в крайньому разі, якщо тобі загрожуватиме серйозна небезпека. Тому що, після того, як ця каблучка перемістить тебе в інший світ – її магічний потенціал буде вичерпаний і наступного разу скористатися нею можна буде лише за місяць. Для того, щоб його активувати, потрібно повернути за годинниковою стрілкою серцевину кільця.

- Зрозуміло! Дякую! - відповіла я, забираючи з рук дядька скриньку.

Перстень-портал являє собою витончену прикрасу: в центрі каблучки знаходиться невелика дзеркальна крапля і на її поверхні химерно відображається навколишній простір.

- Ну ось, тепер я буду за тебе спокійний, Айнур, – промовив дядько.

Після цього я покинула його кабінет і вирушила до Ельзи Вейронокс, щоб повідомити радісну для нас обох новину. Хоча з її реакції можна було зрозуміти, що вона навіть не сумнівалася в тому, що дядько погодиться мене призначити на цю посаду. Моя начальниця, як завжди, детально мене проінструктувала про майбутню спецоперацію та про функції, які будуть на мене покладені. Потім я вирушила до архіву – вивчати теорію, а після цього на склад – за комплектом магічних артефактів.

За моєї появи на складі, Ірма відразу ж з'явилася за прилавком і єхидно вимовила, мабуть, давно заготовлену фразу:

- Привіт, Айнур, що прийшла по швидкозшивач для справ?

- Вітаю, Ірмо! Мені потрібно все, що зазначено в цьому списку, - сказала я, а трохи подумавши, додала, - До речі, швидкозшивач можеш теж видати – може ще знадобиться у майбутньому.

І хоч вовчиця, ознайомившись зі списком артефактів, які вона повинна мені видати, не вимовила більше ні слова, її око, що почало трохи сіпатись - говорило мені багато про що.

Через два дні, в ніч відправлення міжпортального поїзда, я отримала послання з Головної контори СМР, наступного змісту...