Глава 9

- Представ собі! Я й сама не очікувала, що все виявиться так просто. Знаєш, я спочатку без особливого ентузіазму сприйняла прохання куратора СМР у світі драконів – Мірака Нревіва, завербувати Соколенка в агенти, але він виявився дуже гідним кандидатом. Він, до речі, спочатку думав, що це все розіграш його друзів, але, випивши еліксир дійсності, поставився дуже серйозно до свого нового статусу. Коли я прямувала сюди, Ігор уже був у архіві та вивчав теорію.

- А який йому дали позивний? - поцікавилася я.

- З огляду на те, що він дуже схожий на одного з вас, у сенсі на перевертня з Північної зграї, то й агентурне ім'я йому дали – «Північ», тобто «Північний».
Коли почула назву своєї зграї – на душі стало тепліше. Хоча ще зовсім недавно, я б і сама не повірила в те, що сумуватиму за рідними місцями. А тепер ще й чоловік, який мені подобається, має таке саме ім'я. Щось я стала надто сентиментальною останнім часом – це на мене не схоже!

- До речі, гарна з вас вийде пара, адже разом ваші позивні складаються у: «Північне Сяйво».

Чесно кажучи, мені це теж це спало на думку, але я вирішила промовчати з цього приводу. Наступного ранку, коли небо тільки-но забарвилося у світанкові кольори, ми з Ельзою Вейронокс зійшли з поїзда, а Ігор у цей момент ще спав, бо повернувся з Головної контори СМР до ​​себе в купе теж зі сходом сонця. Він мав їхати до кінцевої зупинки, а ми з Ельзою повинні були повертатися назад.
Неповторним було обличчя начальника поїзда, коли він примчав відвідати «пасажирку, що вмирає», а вона, як ні в чому не бувало, попрощалася з ним, кинувши наостанок фразу:

- Дякую за приємну подорож. 

У цей же день, а точніше цієї ж ночі мене теж викликали в Головну контору СМР, де мій керівник поставила мені завдання: упорядкувати особисті справи новозавербованих агентів. Серед величезної гори документів, я знайшла палітурку під назвою «Особиста справа агента " Північ"». Відкривши яку, я побачила портрет Ігоря, намальований секретарем дядька – ельфійкою Нейєю. Це, до речі, є одним з її обов'язків: створювати портрети агентів СМР для особистих справ. Причому Неї досить швидкоплинного погляду на будь-кого, щоб відобразити його в найдрібніших подробицях. Ось і зараз, Ігор, дивиться на мене з цього малюнка наче живий. Тільки-но я хотіла провести пальцем по його щоці, як до кабінету зайшла Ельза зі словами:

- Ну що, нудьгуєш тут? Ось тобі добавка...

І складає на моєму столі ще одну гору палітурок, за якою мене вже практично не видно.

– Це термінові!

- Зрозуміла, - відповіла я, морально готуючись затриматися сьогодні на роботі.
У цей момент до кабінету влетіла ще одна співробітниця відділу кадрів і мало не притомніючи, вигукнула:

- У нас НП! Одна з провідниць міжпортального поїзда, яка мала стати зв'язковим для агента «Аметис» на час подорожі у світ драконів, збирається в декрет, а отже їй тепер протипоказані переміщення між світами. Що робити?! Рейс вже за два дні, ми не встигнемо завербувати нового агента з досвідом роботи на залізниці.

- Такої... Нічого не скажеш, - вимовляє Ельза Вейронокс і якось дивно при цьому на мене дивиться.

- Підемо зі мною, - киваючи мені, каже відьма і вже йде в бік дверей.
- А як же термінові справи? - уточнюю я, показуючи на стопки, які виросли на моєму столі.

- Це зачекає! Є важливіші питання...