Глава 3

У той день, коли я мала з’явитись в Головній конторі Служби міжпортальної розвідки, батько дещо мені подарував: чорну оксамитову коробочку, на дні якої лежав сріблястий нашийник, з приколотою до нього брошкою-камеєю. Саме такі носять усі агенти-розвідники, в тому числі: мій дядько, як Глава СМР і тато, як начальник Управління внутрішньої безпеки СМР.

У дитинстві мені завжди хотілося пограти цими брошками, але агентам не можна їх нікому передавати. Тому максимум, що мені дозволялося - це сидячи на колінах у тата чи дядька, просто милуватися цими відзнаками приналежності до секретної спецслужби. І ось сьогодні, коли я отримала свою персональну брошку-камею, для мене це стало найкращим подарунком, який я колись отримувала у своєму житті.

Обернувшись у вовчицю, я терпляче чекала, поки тато застібав на моїй шиї нашийник. Після цього ми разом з Баятом вирушили до порталу-дзеркала, пройшовши через який, я повинна потрапити до Головної контори СМР. Оскільки портал знаходиться далеко за межами нашого селища, нам з Баятом довелося подужати не близький шлях.

І ось, я стою перед тим самим дзеркалом і дуже хвилююся, адже з цього моменту моє життя вже не буде колишнім. І з одного боку – це саме те, чого я хотіла, а з іншого – мене мучить питання: чи впораюся я з цими змінами?
Баят, як ніхто інший, знаючи мене найкраще, здогадався про мої почуття і тому вирішив зняти напругу, сказавши:

- Якщо що, то моя пропозиція - чинна. Я все ще готовий взяти тебе за дружину...

- Ти ж знаєш, що готувати я не вмію? - запитала я, вирішивши підіграти йому.
- Не занижуй свої здібності, Айнур, адже це далеко не єдиний твій недолік.
– Ну, знаєш! - задихнувшись від обурення, вимовила я.

Але потім, не витримавши, розсміялася. Трохи заспокоївшись, я з вдячністю сказала:

- Спасибі тобі! Це саме те, що мені зараз було потрібне.
- Немає за що. Не хвилюйся, у тебе все вийде, Айнур. Я в тебе вірю! Ну, сміливіше! - сказав Баят, киваючи головою у бік дзеркала.

Після чого, я з розбігу пірнула в портал.

Від автора

НУ що ж, пригоди починаються...

Щиро вдячна за ваші коментарі! Вони надзвичайно надихають муза автора :)

До скорої зустрічі...

                                                                             Ваша Аврора Дейнеко