Глава 1

Вискочивши за двері, я поринула лапами в м'який пухнастий сніг та не думаючи більше ні секунди, помчала в бік лісу. Я бігла так швидко, що кров шуміла у вухах. Хотілось таким чином заспокоїтися, щоб холодний сніг і вітер остудили мій запал. Але нічого не виходило, адже чим швидше я бігла, тим сильніше кипіла в мені злість.

І так закінчується кожна розмова з батьком, коли він починає наполягати на тому, що мені вже час виходити заміж. Все тому, що мені вже двадцять два роки й за правилами, які встановилися здавна, якщо вовчиця до цього віку не зустріне свою справжню пару – їй підбирають у чоловіки перевертня зі зграї. А я проти цього! Якщо мені не довелося знайти свого істинного, то я не збираюся виходити заміж за того, кого мені вкажуть.

Уже в лісі я відчула, що за мною слідом біжить інший перевертень. Я навіть не сумніваюся в тому, що це Баят – друг дитинства і той, кого батько вибрав мені в чоловіки. Я, звісно, люблю Баята, але як брата і тому не хочу псувати життя ні собі, ні йому. Адже я вже зараз точно знаю, що в цьому випадку дружина з мене вийде, м'яко кажучи, непокірна.

Я дісталася свого улюбленого місця: урвища на краю лісу з видом на долину, де розташувався табір Північної зграї. Сівши під високою сосною, я глянула на наше селище – місце, де пройшло моє дитинство та юність. За свої двадцять два роки я практично нічого не бачила, окрім цих будинків та скель, що їх оточують. А якщо я вийду заміж за Баята, то вже навряд чи зможу щось нове довідатися у своєму житті.

- Навіщо ти знову сперечаєшся з батьком, Айнур? - почувся голос друга дитинства у моїй голові.

- Тому, що я не збираюся дати йому можливість зіпсувати наші з тобою життя! - теж використавши ментальне посилання, відповіла я йому.

- Ти й справді настільки сильно не хочеш за мене заміж? Адже ти знаєш, що я тебе нізащо в житті не скривджу, - сказав Баят, при цьому в його голосі чулася неприкрита образа.

Перевертень теж сів на краю урвища, але на відстані від мене, даючи зрозуміти наскільки його зачепили мої слова. І хоч багато хто в нашій зграї вважає, що таке почуття, як совість мені не властиво, все ж саме вона зараз мене боляче штрикнула. Тому присунувшись ближче до сріблястого вовка і поклавши свою голову йому на плече, точнісінько, як колись у дитинстві, я сказала:

- Знаю, що не скривдиш. Але я ось тобі такого пообіцяти не можу…- спробувала відбутися жартами я.

Баят ще якийсь час тримався, а потім, все ж таки розсміявшись, сказав:

- Повір, Айнур, я знаю, на що йду.

- Знаєш, і мій батько цим безсовісно користується, чудово розуміючи, що ти не можеш відмовити Альфі зграї, - знову починаючи заводитися, вимовила я.

- Справа не в тому, що я не можу відмовити твоєму батькові, а в тому, що не хочу цього робити…- подивившись у мої очі, сказав Баят і додав. - Я знаю тебе з народження і здогадуюсь, які підступи ти чинитимеш чоловікові, якого тобі нав'яжуть без твоєї волі. І ще я знаю, що далеко не кожен перевертень буде з цим миритися, а я не переживу, якщо дізнаюся, що хтось тебе образив, Айнур. Нехай краще мені доведеться випробувати на своїй шкурі весь твій праведний гнів.

Після таких слів навіть защипало в очах. Але я не можу прийняти таку жертву від нього.

- Ні, Баяте, це не справедливо по відношенню до тебе! Ти молодий перевертень і цілком ще можеш зустріти свою справжню пару, а натомість збираєшся принести себе в жертву на догоду моєму батькові і якимось безглуздим традиціям.

- Ти занадто все драматизуєш, Айнур.

- Нічого я не драматизую! Тим більше, я вже вигадала план, як нам вийти з цієї ситуації.

- І чому це мене зовсім не дивує? - навіть не намагаючись стримати глузливий тон, сказав перевертень.

- Ти виконав моє прохання: передав послання дядькові? - проігнорувавши його слова, запитала я.

- Так. Прочитавши його, твій дядько, сказав, що намагатиметься тобі допомогти.

- Ну ось, початок вже покладено…- радісно промовила я.

- Що ти там уже задумала? - примружившись, спитав Баят.

- Скоро дізнаєшся... Тобі, до речі, вже час. Обряд ось ось почнеться.

- А ти?

- Не піду! - уперто сказала я.

- Айнур! - як завжди, повчальним тоном, почав мовити Баят, але я обірвала його повчальну тираду.

- Та прийду, я прийду! Дай хоч трохи полоскотати нерви батькові.

- Все-таки має рацію твій батько! Пора тебе заміж видавати, нехай хоч чоловік розуму навчить...

Останню фразу Баят домовляв, вивертаючись від моїх іклів. Примудрившись втекти від укусу та ще раз обернувшись, він уточнив:

- Точно прийдеш?

- Баяте! - рикнула я.

- Зрозумів, йду...

Лишившись на самоті, я ще деякий час розглядала пейзаж, що відкрився переді мною. Але почувши голос свого батька, який закликаючи місячних птахів, завив на місяць, все ж покинула свій наглядовий пункт і попрямувала в бік однієї з гір, де повинен проходити обряд.

Суть обряду полягає в тому, щоб викликати місячних птахів, а зробити це можуть лише перевертні нашої Північної зграї. Місячні птахи прилітають на звук нашої вовчої пісні, але співати повинні обов'язково всі члени зграї, інакше птахи не з'являться. Саме тому батько так наполягав, щоб сьогодні я була присутнбою на цій церемонії. Обряд проводиться з метою отримати пір'я тих самих птахів, з яких потім сформують амулет – магічний артефакт, завдяки якому перевертні можуть поділитися силою зі своєю істинною парою, якщо останній або остання потребуватиме допомоги.