17. Все сходиться.

Служба безпеки надала йому честь, подумав Влад. Сьогодні із ним вирішив поспілкуватися не лише слідчий Дорошенко, - кабінет був інший, у ньому були присутні іще двоє. Незрозумвло, хто саме був тут господарем, за письмовий стіл ніхто не сів, усі розташувалися за приставним. До того ж, слідчий сів поряд із ним, а двоє інших навпрости. Вони були старші за Дорошенка, обом, здавалося, під п’ятдесят. Юрій Гармашук, високий і лисий, був начальником Дорошенка у слідчому управлінні. Віктор Полинний – старшим з оперативників, які займалися терактом біля мечеті, як цю справу продовжували називати, якими б не були версії. Він був нижчий на зріст, кремезний і виглядав саме так, як і повинен оперативник: непомітно. Зустрінеш на вулиці – назавтра не упізнаєш.  У його погляді нічого не можна було прочитати. Влад таких людей зустрічав та вважав найнебезпечнішими. Проте у цьому випадку, здається, не для нього.

-Тільки ви мене не завербували, - посміхнувся він. – Я – потерпілий по справі, у якій в нас спільні інтереси.

-Якщо ваша версія підтвердиться, - зауважив Гармашук, і Влад зрозумів, що версію вбивства заради спадщини вони повністю не відкинули. Але вирішив цього розумінна не показувати.

-Яка б версія у підсумку не підтвердилася… Головне усе ж – дізнатися правду.

-Але поки що нам здається, що ви маєте рацію, - сказав Полинний. – Ми перевірили, - дійсно, є така … група жінок серед заарештованих у Росії чи виданих туди, із такими ознаками, про які ви казали. Ми вам дуже вдячні.

-Але й це ще не усе. Скажіть, Ольга Бурсак вам хто? – спитав слідчий.

-Колишня дружина, - не став приховувати Влад.

-Ми так і гадали… І, здається, вона якимось чином у цій справі.

-Я теж це підозрював, - кивнув Влад. – Але без доказів… А чому так вважаєте ви?

-Тому, що вона має, як з’ясувалорся, відношення до надто великої кількості таких жінок. Якраз тих, із якими це сталося. Дехто ходив до неї, як до психолога, дехто працював у компаніях, які вона консультувала щодо взаємодії співробітників… І тому подібне. Не буває таких збігів. Скажіть, вона добрий психолог?

-Судячи з того, як маніпулювала мною, - дуже! – сказав Влад. Усі розсміялися. Обговорювалися надто серйозні теми, невелика розрядка була необхідною.

-Дуже схоже, що вона допомагала підбирати … кандидатури.

-А можливо, й не лише це… - Гармашук знизав плечима. – Ми ж не знаємо, для чого це роблять. Яка кінцева мета. Ми навіть не знаємо, чи лише із жінками вони так чинять. Завдякти вам, ми виявили лише одну групу жертв, а якщо є інші? Як можна … використати людей? Жінок – для сексуальної експлуатації, а якщо чоловіків? Та хоч терористів з них готувати. Що для нашої країни, що для інших. Добрий психолог може … визначати, хто для чого підходить, та якими методами кожного можна … спонукати до співробітництва.

-А ви чому запідозрили свою колишню? – спитав Полинний.

-Тому що … вона опинилася у Росії. У Южанську. Й сина туди вивезла. Здається, їй дуже треба було там опинитися, вона порушила усі домовленості. – Влад розповів про трюк із неіснуючим боргом по аліментах, який дозволив вивезти дитину за кордон без згоди батька. – Й вона розуміла, що це означає для мене… Ніколи в неї не було бажання таке зробити, а тут… А у цій історії дуже багато пов’язано якраз із Южанськом. Ви вже, мабуть, знаєте, що в мене є … свої джерела у Росії. Власне, спочатку мені якраз треба було знайти, де опинилася Ольга, та дізнатися, у яких умовах живе син. Із цим проблем, здається, немає… Але чому вона оселилася саме там? Це було дивно, Ольга завжди хотіла жити у столиці. Якщо Росія – було б логічно, якби це була Москва чи хоча б Пітер. А тут… Виходить, була причина. Я попросив дізнатися – й виявилося, що до того у Южанську загинув відомий психолог. Причому такий, який у тамтешній поліції займався профілюванням, серед іншого.

-І який висновок ви зробили? – поцікавився Гармашук.

-Що ця організація базується у Южанську, чи, принаймні, це один з центрів. У їх діяльності важливе місце займав убитий психолог, і його треба було кимось замінити. Якщо Оля працювала для них тут, в Україні, то … можливо, вони переконали її переїхати туди, і зайняти місце загиблого. До речі, здається, його вбили під час звичайного пограбування.

-Ви, дійсно, добре поінформована людина, - посміхнувся Полинний.

-Доводиться. Люди, які мають гроші, змушені бути поінформовані, - відповів Влад. - А якщо мене щось зацікавить, от, як у історії Злати… Але ж я ділюся із вами інформацією, хіба ви не задоволені?

-Ми вам вдячні. Багато чого ми самі б не дізналися…

-Тоді зараз дізнаєтеся іще дещо. Щодо методів роботи цієї організації. – Влад розповів про вісімнадцяту камеру жіночого блоку Южанського СІЗО. – Й мені відомо, принаймні, про одну громадянку України, яка пройшла через неї. Щоправда, немає прізвища. Лише ім’я, - Тамара, - коли приблизно там знаходилася, та що обвинувачувалася у злочині, пов’язаному із наркотиками, скоріше за усе, у їх перевезенні.

-Ми спробуємо … її встановити, але даних небагато, - зауважив слідчий.