13. Гори та пісок.

Добре, коли ти – власник бізнесу із посадою члена спостережної ради без конкретних обов’язків. Добре, якщо в тебе є гроші. Якщо ти приїздиш на роботу, але незрозуміло, чим там займаєшся, - тобі ніхто слова не скаже. Якщо не приїдеш взагалі, - теж. Врешті-решт, його попередник на цій посаді, Іскандер Талаєв, взагалі з’являвся у Києві раз чи два на рік, думав Влад. Сам він затіяв реформу юридичної служби компанії частково, щоб взагалі не сидіти без діла, частково – через власний перфекціонізм, коли стосувалося цієї роботи. Але це можна було відкласти. Доки не розбереться із цими вибухами. Врешті-решт, мова йшла про виживання. Марьям – точно, а можливо, й його самого. Сама вона, можливо, не замислювалася про те, чи є зв’язок між спробою її арешту та підривом гранати. А от Влад не міг про це не думати. Та у збіги не вірив.

Що б усе це означало? Він був би менш здивований, якби таке сталося із ним. Так, боротися було б важче, - як там сказала Марьям, в нього інстинкт борця? – але тоді б ситуація була б більш логічною. Це в нього – гроші… Але тут був зв’язок і з вбивством Злати. Так він вважав, - але її могли вбити за гроші. Проте ці гроші частково дісталися йому, але його не намагалися вбити. Принаймні поки що.

Зв’язок із Каластаном був очевидний, але тоді – який мотив? У Злати гроші були, а в Марьям таких грошей немає. Навіть близько. Але для вбивства однієї та замаху на другу використано однаковий спосіб, однакову зброю. Це точно не може бути збігом, подумав Влад. З цього треба було виходити.

Він відкрив електронну пошту. Там чекав лист від Дмитра Ратнікова. Читаючи його, Влад усе ширше розкивав очі.

Історія, на яку Ви натрапили, стає усе цікавішою. Поки що я не зміг перевірити усіх жінок по усіх базах. Але зміг перевірити їх по лінії міграційної служби, оскільки Ви навели приклад однієї, яка була громадянкою України. Виявилося, що вона не одна. З переліку, який Ви надали, дев’ять мали громадянство України, щоправда, вісім з них отримали російське після того, як уклали шлюб. Одна жінка змінила прізвище, але залишилася громадянкою України, у Росії має посвідку на проживання. Якщо вірити даним про місце народження у їхніх документах, то троє – з Чернівецької області, усі інші – з Києва та області.

Що це означає, Вам на місці, можливо, видніше.

Судячи з усього, трьом довелося відновлювати документи, серед них і та сама Інга Скоренко. З цього я роблю висновок, що якраз ці троє могли бути видані з інших країн. Тобто, вони не в’їздили до Російської Федерації звичайним чином. Але поки що це – лише припущення, буду його перевіряти, як і дані по усім іншим з цього списку.

Перелік тих, хто мав українське громадянство, поряд із дівочими прізвищами, додаю.

З повагою,

Дмитро Ратніков.

Що ж, це, дійсно, були вражаючі новини… Вони сьогодні знадобляться.

-Усе-таки вирішили вступати у справу, як потерпілий? – спитав слідчий. Влад сидів у його кабінеті у Аскольдовому провулку, машину знову довелося кинути чорт знає де, на великій відстані від місця призначення. Це дуже дратувало, довелося докласти зусиль, щоб відповідати спокійно.

-Так. Вирішив вам трохи допомогти. – Відповідні документи він уже підписав. Це було дивно – вимагати визнання потерпілим у справі про вбивство людей, яких за життя й не знав. Але це давало можливості за законом, у тому числі – впливати на хід слідства… Проте поки що Влад вирішив просто дещо розповісти.

-Як це? – здивувався Дорошенко.

-Я тут потроху інформацію збираю. Оскільки в мене тепер є контакти на місці, у Каластані, де жила Злата… Давайте так. Ви цю інформацію отримати самі не зможете. Ані процесуально, ані якось іще. Я вам хочу допомогти. Але під протокол я скажу лише: «мені стало відомо».

-А це має відношення до справи? – запитав слідчий. Голос його віддавав скептицизмом.

-Це ви самі вирішите… Але от що я вам розповім. Пам’ятаєте, я казав, що чоловік Злати, Іскандер Талаєв, був за національністю хасанійцем? Це невеликий народ, корінний для Каластану… - Влад розповів основні відомості про хасанійців, а потім – про те, які в них звичаї щодо підкорення волі старших, та про те, як укладаються шлюби.

-Я пам’ятаю, ви казали, хоча й не так докладно. Але до чого тут це?

-А от до чого. Ви, мабуть, пам’ятаєте, в мене відразу виникло питання: а як же Злата, росіянка за вихованням, хоча й наполовину українка по крові, стала дружиною хасанійця?

-Так, ви казали. Але до чого тут..?

-А от до чого. Я досить довго прожив у Хасанкалі, поки вирішував питання зі спадщиною. Спілкувався із людьми. Бачив декількох жінок, явно росіянок, які були дружинами хасанійців. Й усі – з дуже заможних родин.

-То й що з того? Якщо ваша сестра була така не одна, тоді … що тут дивного? – Слідчий, як часто буває, просто не хоче сприймати нову інформацію, нову версію. Нічого незвичайного. Треба буде переконувати.

-Дивне тут те, як вони там, взагалі, опинилися… Тому … я попросив зібрати для мене деяку інформацію. І зачепився за одну історію, пов’язану із Україною. – Він розповів, як ім’я та дата народження вивели його на Інгу Скоренко, яка тепер стала Інгою Халедіновою. – Тепер я знаю, що це – одна і та сама людина.