Не відпущу

Ферхат:

Це чисте, і шалене безумство, і я зовсім не розумію,  що зі мною відбувається, в голові рояться постійно якісь думки, і вони не мають нічого спільного, зі справами фірми, чи мого повсякденного, звичного життя.

 Всі вони, пов'язані з цією тендітною красунею, яка на всіх парах, увірвалася у моє життя, та заполонила, кожну клітину мого єства, пробралася під шкіру. 

Першого дня, як  вона постраждала, і я відвіз, як виявляється дійсно свою сестру, спорідненість якого підтвердило і ДНК, до лікарні, до подруги, я не противився, новим для мене почуттям.

 Та тоді, я ще  не усвідомлював, наскільки вляпався, але все ж таки, перші дзвіночки були, тому що, ще коли Стасю, забирала швидка,  я тоді ще поривався поїхати.

 Це була зовсім незвична  для мене поведінка, як і почуття, які я не міг контролювати, та біля неї це й неможливо було робити, як би я не намагався.

З цим вихором, на ім'я Стася, мої багаторічні установки почали руйнуватися, та й погляди на життя, добряче похитнулися. 

Остаточним, переломним моментом, на до, та після, стала зустріч з моїми батьками, які приїхали в Україну, як тільки-но Джанан повідомила, про знайду у вигляді мене.

 Я навіть не уявляв, наскільки ця ситуація впливала на моє життя, погляди, мислення,  сприйняття як буденності, так і всього іншого, а в особливості зближення з ким би то не було.

Тільки зрозумівши що я вартісний, як особистість, і що насправді я комусь потрібен, і завжди був потрібен, я зміг подивитися, та побачити, зовсім інший бік свого життя, і поглянути на нього наче вперше. 

Після зустрічі, як виявляється з люблячими  батьками, та сестрою, я розумів, що життя моє почне змінюватися, та я не усвідомлював, наскільки стрімко, буде змінюватися моє відношення, та ставлення до життя взагалі. 

Мені здавалося що не я змінююся, а світ навколо, адже як таке можливо,  що дивлячись, наприклад, на дерево крізь вікно, стільки років, я тільки зараз помітив його красу, наче вперше побачив.

Затори на дорозі, які раніше неймовірно дратували, здавалися зараз вже зовсім несуттєвими, а навпаки давали час відволіктися на свої роздуми.

Ситуації на фірмі, які раніше сприймалися проблемними, як виявляється дуже вже легко виправити, якщо просто  обговорити це, з винуватцем події.

І найголовніше, і що мабуть викличе чималі насмішки, зі сторони моїх друзів, я вирішив, ні навіть не так, я хочу бути зі Стасею.

 І спробувати побудувати, з нею міцні стосунки, хоча це і звучить якось, незнаю... Наче це якийсь план, чи розрахунок.

Я просто хочу, бути біля неї, слухати її розповіді, підтримувати коли це необхідно, і бачити в її очах відображення своїх почуттів.

  Це все таке дике, та нове для мене, ці почуття, що здавалося б затоплюють, і не дають тверезо мислити.

 Та я бажаю відчути їх, усі грані цих почуттів, саме зі Стасею. 

Робочий день уже почався, а я зовсім не налаштований працювати, у мене суцільно романтичний настрій, тим паче, що сьогодні приїде Стася, прикрашати залу, до завтрашнього корпоративу. 

До мене в кабінет увійшли друзі, також не надто налаштовані на роботу,  взагалі то що й не дивно.

 Всі звіти уже були здані, тому сьогодні скорочений день, всі дуже гарно, та продуктивно постаралися, щоб вибити собі скорочений день сьогодні, і вільний день на завтра, щоб підготуватися до корпоративу, в особливості цього бажала, жіноча половина наших працівників.

- Ну що Ферхате, ми, частину своєї обіцянки виконали, - промовив Роман, - організатора знайшли, а ось ти мовчиш, і нічого не розповідаєш. І навіть не думай, що зможеш викрутитися  відмовками, чи якимись преміальними.

- Я свою частину обіцянки також виконаю, не переймайтеся ви так.

- Ага не переймайся, знаємо ми тебе, тобі легше відкупитися, ніж показати свою чергову пасію, -  підтримав Романа, Василь.

Ось наприклад, наш організатор, якого ми так важко вишукували,  прибуде з хвилини на хвилину.

 І попри те, що у нас було дуже мало часу, і цей організатор працює самотушки, хоча і через фірму, та це не аби хто, з вулиці, а дуже навіть талановита особистість.

Це можна зрозуміти, навіть не переглядаючи попередні її роботи, а тільки глянути на план нашого майбутнього святкування, який вона скинула нам на електронку. 

Він врахував всі побажання,   будуть і конкурси на різний смак, де він буде ведучим, а коли потрібно, буде давати і відпочити від веселощів. 

Знаю я цей план, думав я про себе, неодноразово сам перечитував, та давав  відповіді, на цікавлячі Стасю запитання. 

- Я так підозрюю, що із самим організатором ви ще не бачилися, та не розмовляли? - запитав я їх, чудово знаючи відповідь. 

- Ні, тільки з керівництвом, та вона...

Роман не встиг договорити, так як його перебили стуком у двері, а в наступну хвилину увійшла Стася з посмішкою на устах. 

- Доброго ранку всім, - привіталася вона, дивлячись на моїх друзів. - Я ваш організатор святкування, - повідомила вона, чим завела їх у деяке недоуміння, а у мене  викликало посмішку, їхня реакція. 

І тобі знову привіт, мій любий, - перевела вона свій погляд на мене, та стала наближатися, а я ж підвівся, та зробив крок їй на зустріч, приймаючи її в свої обійми, та цілуючи.

- Привіт кохана, - відповів я, після  поцілунку.

Це слово, ,, кохана", як ви здогадуєтеся, зовсім не з мого лексикону, та я так відчував, а ще, мені надто подобалося, сяяння її очей, після моїх зізнань, щоб відмовляти собі у такому задоволенні. 

Що й казати, як виявляється, мені також подобається, чути слова кохання, від неї.

Раніше, коли мені доводилося зустрічатися з пересічними панянками, і вони називали мене якось пестливими словами, мене це неймовірно дратувало, здавалося, що вони наче кличку мені дають.

Та як виявляється, все дуже просто, всього-навсього потрібно знайти було людину, з якою ти розділяєш ці почуття.

Сказати що мої друзі були в шоці, споглядаючи цю картину, нічого не сказати.