Пробудження

Стася:

В лікарні мене швидко привели до тями, і я навіть хотіла підвестися, але вже надто сильно больові відчуття були в районі потилиці. 

Та й взагалі, у голові був незрозумілий шум, а черепна коробка наче ішла тріщинами, тому мені тільки те й залишилося що лежати, та чекати допоки подіють ліки.

Згодом, я почула звук кроків зі сторони, хтось до мене наближався, та я більше такої помилки не робила, як підвестися, або хоча б повернути голову в сторону.

 В наступну мить, наді мною нахилилася постать, і я побачила неймовірного красеня, прям, вау.

 Я ніколи таких не зустрічала, але що дивно, він надзвичайно змахував на мою подругу, з якою ми знімали дім. 

- Ти сон, чи глюк? І чому ти так схожий на мою подругу? - запитала я, та він тільки посміхнувся, загадковою посмішкою.

- Це ж треба, також одразу побачила схожість. - почула я в себе у голові, але губи його не рухалися.

Я  підвела руку, та постукала себе долонею по скроні,  ніби намагаючись вправити мізки на місце, та краще я б  цього не робила, тому що сильний біль  прострелив голову. 

- Ну-ну, ти що робиш навіжена, і так ледь не вбилася, і мене ледь за собою не прихопила, - промовив він, уже як має бути, і губи його, при цьому також рухалися, на які я витріщилася, пильно розглядаючи. 

- Та то я в тебе так стукнулася?  Я думала що ти дух з мене виб'єш.

- Я тебе навіть не торкався, - посміхнувся красень, - це ти в мене врізалася,  неймовірно кудись поспішаючи. 

Треба ж, яка вона кумедна, -  знову почула я, дивлячись на нього, і навіть чуючи його голос, та при цьому, вуста його знову не рухалися.

- Та що ж це таке? Невже у мене почала розвиватися якась хвороба, і я заведу собі якихось уявних друзів, яких буду чути тільки я? - Нахмурила я брови, обдумуючи це все, у себе в голові. 

- Твоя подруга, відійшла переговорити з черговим лікарем, тож невдовзі повернеться, - промовив він уже цілком нормально.

- То й добре, можливо  скоріше відпустять додому. 

- Ти що? Тобі не можна, ти ще надто слабка, краще відлежатися в лікарні. 

- Та що вони в лікарні, зможуть мені такого зробити, що не зможу я вдома? 

- Ох же ж упертюх непосидючий, прямо як її подруга, і якщо я не помиляюся у своїх підозрах, моя сестра. Завтра ж негайно здамо ДНК тест. 

Невже я нарешті, дізнаюся таємницю свого минулого? 

Ніколи не прагнув віднайти кого б то не було, зі своєї рідні, надто боявся розчарування, тож просто намагався забути, про той період свого життя, а тут ось як виходить, що вона мене ще й шукала, як і батьки, як вона повідомила. 

 Я не могла зрозуміти, що ж зі мною відбувається, чому я чую, як я розумію, думки в голові цього гарнюні.

 А потім наче накотило, я згадала, коли приходила до тями, ще в тому ресторані, красеня я пам'ятала погано, та людей навколо, але ось кішку, яка сиділа верхи на мені, і щось, наче якесь сяйво,  вливала мені до роту,  я запам'ятала чудово.

Невже я здатна повірити у цю маячню? Але що ж мені залишається робити, як тільки не провірити свою теорію?

 Тому що, вже дуже не хочеться виявлятися божевільною, та загриміти у лікарню, вже іншого розряду. 

- До речі, тобі тут ще хтось телефонував, та я слухавку уже не брав, підняв тільки, коли подзвонила твоя подруга, після того, як тебе забрали до лікарні.

Ти його загубила в ресторані, мабуть коли впала, і я відповів, щоб повідомити, що з тобою, та передати телефон, але так трапилося, що потрапили ми, з твоєю подругою, сюди вже разом, вона забажала щоб я її підвіз. 

- І хто ж телефонував? - запитала я. 

- Твій шеф, - повідомив цей красунчик. 

- І  як давно? 

- Декілька хвилин тому. 

- Яка зараз година?

- Та ще навіть восьмої немає. 

- Тоді годиться, дайте я відзвонюся, адже буде колупати мені мізки до півночі, доки не скаже що хоче.

Я перетелефонувала, і та Мегера, як я її називала поза очі, одразу ж взяла слухавку.

- Що, злякалася що звільню тебе без рекомендацій? Почала вона без передмов. 

 - Говоріть що хочете?

- Давай зробимо так, не тобі, і не мені, ти мовчиш про все що знаєш, а я не змушую тебе відробляти обов'язкові два тижні.

 Але ти береш на себе ще одне замовлення. 

- Знову відправите нас в якусь глуш, працювати за копійки?

 - Ні, це гарне, та вартісне замовлення, але, просто ось вони звернулися занадто пізно, коли в нас уже все розписане.

 І якщо я, дрібні проекти змогла порозкидувати серед інших, то ось цей, ми просто  фізично не вивеземо.

Та якщо ми візьмемося, і все вдасться, преміальні та  відгуки будуть неймовірні, і я не маю його наміру втрачати.

 Та але сама розумієш, і від інших відмовитися я не можу, при всьому своєму бажанню. 

- Я не зрозуміла, ви хочете щоб я за це взялася самотушки?

- Я знаю, що ти звикла працювати з командою останнім часом, але до того,  ти працювала самотушки, і у тебе  досить непогано виходило.

Можеш навіть покликати когось собі в помічники, я компенсую.

- Я зараз в лікарні, і тільки-но прийшла до тями...

- Та годі, не набивай собі ціну, - перебила вона мене, - докину я тобі ще зверху.

- І напишете мені гарну рекомендацію.

- Але тільки якщо впораєшся відмінно, з цим замовленням.

- Завіримо в нотаріуса.

- Ну ти й...

- І ви така ж, - перебила я її, - з наступаючим, - і я вибила слухавку, прикриваючи очі. 

Але в наступну мить, на електронну пошту прийшло повідомлення, яке я відкрила, але все наче пливло перед очима, тому я просто залишила телефон, лежати зверху на собі, з відкритим повідомленням.

- Організатор святкування, почула я все той же приємний голос, - від чого знову відкрила очі, та подивилася на красунчика.

- Є таке, а що?

- Вибачте, побачив логотип своєї фірми, і  заглянув у повідомлення, яке вам прийшло.