Якщо не везе, то не везе у всьому

Стася:

Я нестлася  фурією,  вулицею, сердита наче тисяча чортів, обдумуючи ситуацію що склалася, адже я  звільнилася, можливо і не з такої бажаної, але на даний час дуже навіть прибуткової роботи.

 Мало того, що я закінчила удачливий проект, та принесла непоганий заробіток своїй фірмі, та ще й посипалася маса позитивних коментарів.

 Але  я не могла вже витримати цієї несправедливості, адже, найменші, і якісь дріб'язкові проекти, всі спихали на мою команду, ну або на мене особисто.

Інші ж, більш вартісні, розділяли між іншими, які вже довший час працюють у цій фірмі, ну а найкращі звісно ж отримувала племінниця керуючої.

 Уууу злості на них не вистачає. 

Ось і зараз, я з командою, найкраще виконали роботу, і принесли не так  найбільший прибуток, з урахуванням того, який у нас був обєкт, але  масу позитивних, і надихаючих коментарів.

 А відповідно, по всіх правилах,  ми мали отримати  наступне замовлення з найвигіднішою пропозицією.

 Але ж ні, його знову віддали племінниці керуючої, тож навіщо триматися за це місце роботи, якщо там ніколи не буде справедливості, а тим паче кар'єрного росту, і тим паче для мене.

 А я, як лідер своєї команди, тільки тягнула їх донизу, про що вони мені уже не те що натякали, а і відкрито говорили. 

Штрафи вони на мене накладуть, три рази ха!

 Та я вам таке влаштую, що всім місця мало буде, знаю я про всі ваші підводні каміння, і добрячий  лівак збоку.

Тільки спробуйте, я відкрию всі ваші махінації, якщо потрібно буде, ось і розрахуюся з вами за штрафи, про що так і повідомила своїй начальниці, гримаючи дверима, і ледь не зносячи чи ті разом зі стіною. 

Я розуміла що мені потрібно зупинитись, кудись зайти, та перевести дух, ну і можливо випити чогось  заспокійливого.

 І ось, як тільки ця думка прийшла мені в голову, так одразу і звернула, у перший відповідний заклад, що трапився на моєму шляху.

 Як виявилося, це якийсь ресторан, і хоча я не надто часто балую себе такою розкішшю, та вибирати зараз не хотілося, мені потрібно було заспокоїтися, та перевести дух, ну і  скласти план дій, хоча б на сьогоднішній вечір.

Адже я була впевнена, що затримуюся сьогодні до пізна на роботі, та як виявилося недоля. 

Так вийшло, що я знімаю кімнату у часному будинку, разом  із однією тепер уже знайомою, Джанан, і в неї саме зараз, відбувається  романтичне побачення, з її молодим чоловіком,  тому я не хотіла  їм зараз заважати.

 І хоча вам може здатися, що вона не нашої національності,  тому що в неї таке незвичне ім'я, але  вона Українка.

 Просто батько, працюючи перекладачем на державній роботі, зустрів її мати, при черговому виїзді по роботі, яка  уже дійсно була турчанкою,  саме тому у неї і таке незвичне ім'я.

 Та зараз, її батьки проживають за кордоном, часто переїжджаючи з місця на місце, а вона ось вирішила залишитися в Україні, маючи слабку надію,  врешті-решт віднайти свого брата, близнюка, якого в дитинстві,  намагалися викрасти  родичі її матері.

Довгий час її дядько переховувався з малюком, та коли його все ж таки знайшли, маля біля нього не було, і де він, чи що з ним  відмовився повідомляти.

 Не боячись ні кари, ні тюрми, а тільки впевнений у своїй правоті, що має рацію, і що це таким чином, його сестру, покарали вищі сили, за те що вона відвернулася від сім'ї, і відмовилася виходити заміж за того, кого їй знайшла сім'я.

Так ось, забігаю я з усього розбігу, до того ресторану, та все ж таки сповільнюючи крок, але  навіть і не дивлячись перед собою,  адже дивлюся під ноги, тому що, на високих шпильках, та ще й з вулиці після снігу, дуже боялася щоб ноги не роз'їхалися в різні сторони.

  Та  доля всеодно зіграла зі мною злий жарт, тому що я, на всій швидкості, врізалася наче в якусь скелю. 

І звісно ж, по інерції полетіла назад, змахуючи руками, наче в якійсь дорамі їй-богу, але в дорамі, хоча б встигають підхопити тебе перед падінням, а тут як видно не вийшло.

 Тому що, ще й нога моя від'їхала в сторону, змінюючи траєкторію мого падіння, від чого я добряче стукнулася головою, залітаючи між стільці, які стояли біля одного зі столиків. 

Я відчувала, як мене намагаються привести до тями, та голова розколювалася безжально.

 Розплющивши очі, я побачила як все крутиться перед очима, а в наступну мить, мені щось сильно придавило грудну клітину.

 Я очам своїм не повірила,  якесь лисе непорозуміння, яке в народі зветься сфінксом, відкрило пащу, наближаючись до мого роту, наче намагаючись вкусити.

 Чоловік, який був присів поруч біля мене, і у якого я мабуть втесалася, намагався забрати те лисе нещастя, одягнуте у щось гламурне, та червоне.

 Але вона вчепилася кігтями у моє пальто, не бажаючи відпускати, і клянуся, я бачила, що якесь сяйво, яке линуло з її пащі, наче перетикло до мого привідкритого роту, після чого я остаточно втратила свідомість.