Розділ 2. Щаслива сосиска.

      Цілодобовий супермаркет гудів. Людей, як у вулику, роїлося тьма. Кожний намагався швидше вхопити і вибігти з безкрайніх черг. Здавалося, що в цій метушні можна згубитися і ризикнути зустріти Новий рік прямо тут, за касою чи біля вітрин. Тому варто було подумати чи взагалі потрібно пускатись на закупи, чи краще вже обійтися тим, що було куплено завчасно. Але Мишко не думав, він твердо знав, що запашна мисливська сосиска йому просто необхідна. Не так, що б він був голодний, але сосиски хотілось з'їсти чимдуж.  Тому кіт впевнено зайшов у відчинені двері ковбасного раю.

- Куди? Котяра нагла! – раптом зупинила його ходу мокра гарнчірка. Мишко поважно підняв очі і присів. На іншому кінці швабри стояла велика жінка років так – багато. Настрій в неї був явно кепський, характер, мабуть, теж. – Ану, геть на вулицю! 

     Мишко не став ризикувати і, оцінивши ситуацію, швиденько ретирувався з холу магазину назад на холодні сходи. Так, сосиска, мабуть, сьогодні почекає. Не дуже хотілося б у свято отримати по гарній, рудій морді брудною, мокрою ганчіркою. Але заповітна соска була так близько!

- Що вигнали? – лагідний голос позаду змусив обернутися Мишка.

     Старенький, худенький дідусь, в пошарпаній куртці із сивою, як сніг, бородою стояв поруч сходів з протягнутим картонним стаканчиком.

- Так буває, друже, не засмучуйся, - промовив він до кота, а потім підійшов, присів і погладив.

    Мишку раптом стало так спокійно та приємно. Людина хороша, добра за енергетикою, тож можна довіряти.

- Голодний, мабуть, зараз щось придумаємо, - змовницьки підморгнув дідусь.

     Він швидко підняв Мишка і запхнув його у куртку.

- Так тепліше, тільки сиди тихенько, бо виженуть нас з тобою обох! – тихо сказав йому.

      Дідусь висипав, дрібязок на долоню і порахував.

- Ти не думай, - продовжив говорити, ніби виправдовуючись чи то перед собою, чи перед котом, - я не якийсь там безхатько, просто пенсія мала, а дітей і родичів немає, нема кому мені допомогти. Дружина померла, сам я лишився.  А ліки і комунальні, особливо взимку, просто космічні, от і стою тут. Хоч кефіру і булку собі куплю на Новий рік, ну і тобі щось смачненьке. Тут має вистачити.

     Дідусь обережно піднявся сходами і, опираючись на паличку, попрямував до магазину. Ні він, ні Мишко не помітили молоду пару, яка спостерігала за цією ситуацією і чули все, що він сказав. Дівчина поглянула на чоловіка, а той лиш мовчки кивнув. Дідусь і Мишко не знали, що нещодавно, у цієї дівчини помер дідусь, але вона не могла його навідати, коли він був чи просто поховати, коли помер, оскільки там де він жив, тепер небезпечно. Ця біль терзала її, але вдіяти нічого не було можливо. Проте, можливо допомогти тим, хто потребує допомоги тут і зараз. Чоловік обійняв кохану, посміхнувся і вони попрямували до магазину.

    Дідусь швиденько взяв собі булку і пляшку кефіру, а Мишку- сосиску! Саме ту про яку думав кіт! А ще кажуть, що коти не володіють телепатією! Ха! Володіють, просто ніхто про це не знає! Швидко розрахувався на касі і вийшов надвір.  Розстелив на сходах паперовий пакетик і обережно поклав сосиску. Потім випустив кота.

- Няв!- подякував Мишко. Він швиденько почав її їсти поки вона так пахла, бо раптом замерзне і перестане пахнути на морозі.

      Дідусь задоволено хмикнув і став чекати, поки кіт доїсть. Про що він думав у цей час не відомо, але очі у нього посміхалися.

- Перепрошую, можна до Вас звернутися? – почувся молодий дівочий голос позаду.

      Дідусь і Мишко, який встиг вже доїсти сосиску, обернулися й недовірливо поглянули на пару.

- Нічого такого не подумайте, - невпевнено продовжила дівчина, - але ми дуже хочемо, Вас порадувати сьогодні. Свято все ж! Візьміть, будь ласка!

Вона протягнула важкий пакунок дідусеві.

- Та що Ви дітки, не потрібно, - зніяковів дідусь. – Мені вже допомогли і дали гроші на те, що я хотів купити. Дякую, але Вам воно потрібніше- ви ж молоді. Мені не треба багато, я своє прожив.

- Розумію, - сказав чоловік, - але знаєте що? А Ви сьогодні самі зустрічаєте Новий рік?

- Так, а що?

- А давайте ми зустрінемо його разом! Ми з дружиною будемо раді запросити Вас до себе у гості! А потім я Вас відвезу, додому.

- Та ні, Ви що! – з недовірою поглянув на них дідусь. – Нащо я Вам? Тай ні до чого це!

- Повірте, для нас це буде велика радість, якщо Ви складете нам компанію!- впевнено сказала дівчина.

    Дідусь подумав хвильку, обдивився молодь.

- А ви не шахраї? Зараз завезете мене в ліс і тойго!

    Пара розсміялась, а чоловік дістав документи.

- Ось мої документи. Сам я поліцейський і навіть більше, я дільничий цього мікрорайону.

    Дідусь уважно перечитав посвідчення і зрівняв фото.

- І все-одно не розумію, для чого я Вам?

- Повірте, для нас це буде в радість! – лагідно запевнила його дівчина.

- Гаразд, - погодився дідусь, дужечко йому вже не хотілось самому сидіти в пустій квартирі на Новий рік. – Але в мне кіт!