Свято поцілунків

Свята поцілунків Маріса чекала з нетерпінням.

- Тонтіко, як думаєш, сподобається дракону моя маска? – випитувала вона сестру, прилаштовуючи на обличчя красиву маску, всипану дорогоцінним камінням та різними прикрасами.

Молодша сестра заздрісно кивала і спостерігала за тим, як Маріса збирається на Свято поцілунків.

- Ох, Марісо, вони такі красені! І один з них стане твоїм нареченим!

- Ще невідомо, чи стане, ти ж знаєш, сфера повинна засяяти зеленим! – відповіла Маріса.

- Всі зеленим сяють! Я читала, що два рази за всю історію кокони були червоні, бо дівчата були нецнотливі вже до Свята. Ти ж знаєш, із цим строго!

Маріса почервоніла. Так, з цим строго. Дракони обирають лише незайманих.

Маріса з сестрою вийшли з дому - і потрапили у вир магічного сяйва різнобарвних ліхтариків. Мешканці, вбрані у святковий одяг, гучно спілкувалися, молодь щось вигукувала та співала, дехто танцював, люди збиралися у купки, аби подивитися вистави мандрівних акторських труп про дійство Свята поцілунків.

На центральній площі яблуку було ніде впасти! Біля королівського палацу вибудували велику сцену, на якій якраз співав модний у цьому сезоні романтичний співак Оделіан, від пісень якого, а також від його вроди плакала не одна юна шанувальниця.

Трохи збоку, де стояв великий пам’ятник Першому Королю, біля його підніжжя зібралися переважно хлопці, бренькали на мандолінах та укулеле, розповідали байки про свої подвиги, описували міць та лють Верховного дракона, до якого всі мріяли потрапити на службу.

Різнокольорові яскраві маски приховували обличчя як чоловіків, так і жінок. По всій площі були розкидані маленькі нашвидку збиті дощані підвищення, на які міг піднятися кожен, хто бажав отримати який-небудь приз, взявши участь в різноманітних конкурсах. І в конкурсах цих найголовнішим був, звичайно, поцілунок!

Дівчата зупинилися біля одного з підвищень, де чоловік та жінка в яскравих масках завмерли в поцілунку, що тривав і тривав. Це був конкурс на найдовший поцілунок. Суддя, котрий сидів за столиком неподалік, дивився на годинник і відверто нудьгував, видно, цілувальники стояли так достатньо довго. А от натовп навколо веселився, посвистував, підбадьорював парочку, яка ризикувала провести все свято за приємним, але занадто довгим поцілунковим процесом.

Трохи далі на ще одному з підвищень молоді хлопці та дівчата намагалися продемонструвати строгому журі, що складалося з трьох матрон невизначеного віку, найкрасивіший поцілунок. Поки що всі були відбраковані, бо поважне журі кривилося й морщилося, не признаючи краси ні однієї з пар. Учасники не дуже сумували, весело зістрибували з платформи і бігли далі, брати участь у наступних конкурсах і розвагах.

Найбільше людей товклося біля підвищення, де оцінювався найпристрасніший поцілунок. Але Маріса не повела туди сестру, мала ще, хай підросте.

Веселі королівські блазні, прикликані сьогодні на особливу службу, бігали між людьми з кошиками, повними... великих помідорів. На кожному помідорі було намальовано губи, які треба було поцілувати. «Навчись правильно цілуватися!» - кидався в очі напис на яскравій стрічці, якою було обв’язано цей овоч. І Марісі якийсь розмальований блазень упхав помідор у руку зі словами: «На, вчися!». Дівчина почервоніла і швидко сховала його в кишеню.

Всі на площі періодично піднімали голови і дивилися в небо – скоро мала початися найцікавіша і кульмінаційна мить свята – повинні були прилетіти дракони.

Біля королівських тронів, ще порожніх, крутилася дочка першого міністра, урочисто вбрана, у найкращій і найдорожчій сукні, пошитій у наймодніших модельєрів міста. Трохи віддалік притягували погляд дві сестри-близнючки Торбинські, дочки глави Гільдії торговців, теж в прегарних сукнях і масках.

Коли дракони спускалися на землю, то йшли до найблискучішого і найяскравішого. Таке повір’я існувало між простого люду, неначе в драконів поганий зір, але велика тяга до золота. Чи, принаймні, до того, що блищить. Тому й маски дівчата чіпляли на обличчя - щоб їхнім  блиском приваблювати драконів.

- Запрошуємо обраних піднятися до королівського трону! – проголосив королівський розпорядник.

Він керував церемонією Свята поцілунків вже багато років поспіль. Пана Молта добре знали дракони, завжди вожак, перетворившись на людину, підходив до його незмінної постаті в червоному камзолі, вітався, вони перекидалися кількома словами. І аж потім Верховний дракон ішов до Його Величності короля, що сидів поряд на спеціальному троні, прикрашеному на честь свята.

У короля був дорослий одружений син, і тому він не був зацікавлений у якихось шлюбних питаннях. Бо видати дочку заміж за дракона – то вважалося особливо вдалою оборудкою. Але короля цікавила міцна і дружня співпраця з цим гордим народом. У них катастрофічно не вистачало жінок, тому з давніх давен за взаємовигідною угодою люди й дракони уклали договір, згідно з яким дракони могли вибрати собі в дружини дівчат королівства. Через деякий час це переросло у всенародна свято, яке відбувалося в перший день літа і стало називатися Святом поцілунків.

Поцілунки на святі були не лише розвагою, але й відігравали важливу роль! Дракон, поцілувавши дівчину, оточував її та себе коконом з магії. І якщо цей кокон сяяв зеленим – це значило, що сутності дівчини та дракона збігаються і вони будуть гарною парою, дівчина зможе відчутно посилити магію дракона. А от коли кокон ставав червоним – пари не збіглися своїми натурами, щось у серці одного з них, а іноді й двох, не приймало іншого чи іншу, відштовхувало, не буде тоді толку з їхнього єднання. Ну, і цнотливість дівчини теж, мабуть, відігравала роль. А може, то вже люди понапридумували, не знаю.