...

Чарівна книга літала у хатинці Святого Миколая, перевіряла сторінки з іменами дітей, їхніми добрими та поганими вчинками за рік та звіряла адреси із листами, які приніс листоноша. 

На сторінку з іменем чарівна книга записувала подарунок про який просила дитина або через неслухняність — різочку. Коли останній лист від дитини був занотований чарівна книга покликала Святого Миколая, який за її підказками створив, запакував та відніс подарунки до крижаних саней із кіньми. 

Для неслухів та ослушниць Святий Миколай поруч із подарунками поклав різочки, через що дуже сумував. Різочка залишена ним у кімнаті неслуха чи ослушниці вранці мала отримати від дитини відповідь про причину негарної поведінки, повернутись до Святого Миколая із чарівною книгою та переповісти. Протягом наступного року щоразу як неслух чи ослушниця збиралися вчинити нечемно різочка з’являлася перед дитиною із нагадуванням: 

— Ти хочеш вчинити нечемно, засмутити Святого Миколая і цьогоріч отримати мене?

Неслух чи ослушниця бачили різочку, згадували святковий ранок шостого грудня без подарунка й що через них сумує Святий Миколай та ставали чемними.

Із цією думкою Святий Миколай сів до крижаних саней та зупинив час. Коні потягли санчата. Вони виїхали із лісу і зупинились біля першого будиночку. Перед Святим Миколаєм з’явилася чарівна книга, яка відкрилась на сторінці з іменем чемного хлопчика — Василька, зробленими ним за рік й попередні гарними вчинками співпадала із адресою на поштовій скриньці причепленої до огорожі.  

— Все вірно, Василько тут живе. — сказала чарівна книга . — Святий Миколаю, беріть подарунок із синім бантиком. Хлопчик просив книгу з казками про маму. 

— Дякую. — відповів Святий Миколай, взяв книгу загорнуту у жовтий пакунок та поніс до будиночку Василька.

Святий Миколай повернувся до крижаних саней. В кроці від Василькового будиночку жила слухняна дівчинка Іванка. Для неї чарівна книга вказала літерами, які пронеслися хвильками на плюшевого ведмедика загорнутого у червоний папір. 

 — Тепер он той, Миколаю, червоненький. 

Святий Миколай відніс ведмедика Іванці під подушку та повернувся за подарунком Дмитрику, який просив для себе із братиком конструктор, щоб вони могли його удвох збирати. 

Святий Миколай відніс конструктор. Чарівна книга перегорнула сторінку з новою адресою. 

— Святий Миколаю, їдьте за мною до сусідньої вулиці. 

Чарівна книга змахнула сторінками і полетіла попереду крижаних саней та коней Святого Миколая. Коли останній подарунок із саней опинився під подушкою прийшла черга різочок. Святий Миколай залишив неслухам та ослушницям різочки у кімнатах та сумний повернувся до крижаних саней. Коні його повезли до хатинки і він запустив час. 

Настав святковий ранок. Діти прокинулись. Чемні знайшли подарунки під подушками, розгорнули та подумки подякували Святому Миколаю. Неслухи та ослушниці пояснювали різочкам, чому так вчинили. 

Дізнавшись причини різочки повернулись до Святого Миколая та чарівної книги. 

— Як виявилось цього року неслухи та ослушниці не подякували тому що забули. Дві дитини: Софійка та Наталочка. Поспішили відпустити руку мами не дочекавшись дозволу. Одна дитина: Сергійко. Не дослухали вчительку до кінця і не вірно виконали домашнє завдання. Одна дитина: Матвійко. — переповіли різочки.  

— Чи можемо ми дати можливість виправити дітям? — з надією спитав Святий Миколай чарівну книгу. — Софійка та Наталочка не подякували за допомогу, бо забули. Сергійко відпустив руку мами, але вона йому дозволила. Матвійко виконав домашнє завдання. Хлопчик міг його не робити.

Чарівна книга відкрила сторінки з іменами дітей, прочитала Святому Миколаю їхні добрі вчинки за цей і попередні роки. 

— Так, Святий Миколаю, ці діти дуже чемні. — вона задумалась. — Але щоб різочки щезли і на моїх сторінках з’явились подарунки з їхніх листів до вас, вони мають виправити самі. 

Святий Миколай зупинив час та повернув Софійку, Наталочку, Сергійка та Матвійка в миті, які призвели до різочок. Дівчатка чемно подякували за допомогу, Сергійко дочекався поки мама дозволить відпустити її руку, а Матвійко уважно дослухав вчительку та вірно виконав домашнє завдання. 

Різочки розсіялися. Чарівна книга радісно прочитала на своїх сторінках: 

— Потрібен білий плюшевий зайчик для Наталочки, набір малювання для Софійки, Сергійко просив рослину у горщику для мами, а Матвійко м’ячик. 

Святий Миколай створив, запакував подарунки та відніс їх до крижаних саней і поспішив до дітей. Він залишив їм подарунки, повернувся до лісу і запустив час. 

Діти побачили подарунки від Святого Миколая й дуже зраділи. Щасливі Софійка, Наталочка, Сергійко та Матвійко відкрили пакунки і подякували Святому Миколаю.        

Авторка: Інга Квітка!