Святий Миколай і різдвяні дива

Спадщина, що не старіє

    Святий Миколай не залишив після себе ні палаців, ні скарбів, ні гучного імені, викарбуваного в камені. Його спадщина — тиха. Її не видно одразу, але вона живе довше за тисячоліття.
  Вона — у руці, що простягає хліб голодному.
У слові, яке зупиняє несправедливість.
У доброму вчинку, зробленому потай, щоб не зранити гідність іншого.
Миколай навчив світ простій істині:
добро не потребує свідків,
але завжди має продовження.
   Ті, кого він урятував, несли це світло далі.
Батько — у спокійній старості й вдячній молитві.
Доньки — у своїх домівках, навчаючи дітей ділитися.
Юнаки — у житті, яке отримали вдруге.
Моряки — у молитвах перед далекою дорогою.
Голодні — у кожному шматку хліба, що більше не здавався останнім.
   Так народжувався ланцюг добра —
неперервний, непомітний, живий.
І коли Миколай відійшов із цього світу,
він не пішов насправді.
Він залишився в різдвяній тиші,
у дитячій вірі,
у серцях тих, хто вміє слухати.
  Бо кожного разу, коли хтось обирає милосердя замість байдужості,
справедливість замість страху,
любов замість користі —
спадщина Миколая оживає знову.
    І, можливо, саме в цю ніч
він знову йде світом —
не як легенда,
а як світло,
яке ми покликані нести далі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше