Ми всі тимчасові… Нажаль… Тимчасові…
В творіннях залишимось, в спогадах, в слові…
Йдемо… Але знаєм, - закінчиться шлях.
І в душу вповзавють тривога і страх.
Ми знаєм, що тут… Та не знаєм, що там…
Тому, довіряємо ксьондзам і попам.
(Наївні… Наївні… Мов ті дітлахи…
Що хтось там “відмолить” всі наші “гріхи”,
Що піп, або ксьондз дасть перепустку в рай…).
А піп, пастор, ксьондз не звичайний шахрай?
Ми, - вівці? Себе віддамо пастуху,
Який наживеться на нашім страху?
Традиція? Так! Я погоджусь з Тобою…
Та… Піп московитів освячує зброю…
Традиція теж? Він сприймає Христа?
А відповідь тут однозначна, проста, -
Христос всіх навчав лиш одному, - Любові!
Не бійтесь! Залишимось в спогадах, в слові…
Відредаговано: 25.08.2022