ВАРТОВІ

Десь там, на сході, темнії сили

Душу спалили, мозок спалили,

Ікла згострили, згострили мечі,

Щоб світло втопити у вічній ночі,

Щоб волю втопити в потоках крові,

Посунули в дім наш… Й лише вартові

Собою прикрили від орків зі сходу

Наш світ і наш спокій, і нашу свободу!

Щоб жити й любити мені і тобі,

На смерть за життя йдуть у бій вартові!

Шануймо же їх, бо Вони того варті!

На варті! На варті! На варті! На варті

Відважні, незламні стоять вартові!

Життя за людей, – так, як Бог заповів!

Він Сина віддав Вам, Вони Вам, – себе!

Їх слава не згине! Біль втрат не мене!

Ти, – сина в обійми! Ти, – доньку голубиш!

Кохана прокинеться й Ти з нею будеш…

Скажи, – «Чи приходять Тобі уві сні

Загиблі за це вартові? Вартові!».

Вони вже ніколи Тебе не покинуть,

Якщо Твоя нене, то є Україна!

А мамі болить… Мама плаче та тужить

За кожним, хто варту несе, хто їй служить…

Там діти її! Найдорожче, – дитина!

Там є вартові! А в серцях, – Україна!

Як втішити матір, що втратила сина?

Можливо… Коли… Ми усі на коліна

Стаємо й говоримо: «Він – ми! Він живий!

Він був і він є! Назавжди, – вартовий!».

Нехай орки з сходу плекають надію,

Що згинемо, зрадимо Волю та Мрію

Про ВЛАСНУ країну, щасливе буття…

Тож, - НІ! Ні, східні орки, забравши життя

Героїв країни, життя ВАРТОВИХ,

Радіти не варто, - ми змінимо їх!

Ми вирвем вам ікла! Ми станем на варті!

Бо ми, – українці! Бо ми цього варті!

Повстанем на захист СВОЄЇ землі!

Наш час! Ми усі, - вартові! Вартові!

Що ж, орки, хотіли землі? Ось, - могила!

На варті Свободи стоїть Україна!

Ти чуєш цей поступ? Ідуть рівнем строєм

На варту! Тож, - СЛАВА ГЕРОЯМ!!!