10. Менса Аморі

Менса поверталася до своєї квартири, знаючи, що її там уже очікують. Вона знала, що її приїзд не залишився непоміченим. Саме цього вона й хотіла. 

Детектив Аморі розуміла, що Нобілія не піде з нею на контакт, що вона не відмінить своїх планів і ніколи не обере її, бо ціль пані Святої Смерті завжди була іншою.

Пройшло так багато років, але Аморі не змогла пробачити зраду, яка знищила її, розбивши серце на шматки. Ні, це не зламало її, але зробило зовсім іншою. 

Детектив піднімалася до своєї квартири, розуміючи, що попереду її чекає вибір. Вона його зробила вже тоді, коли вийшла з кабінету пані Святої Смерті. 

Та жінка в кабінеті більше не її мати. У ній не залишилося нічого від людини, яка подарувала їй життя. Ні, тепер усе інакше, і тепер Менса Аморі повинна діяти як професіонал: відключити всі почуття та емоції й просто зробити те, що вона змушена зробити. 

Спокійно відкривши двері квартири, вона зустрілася з двома парами очей. 

— Швидко ви…
— Не роби вигляд, що ти знала про нас. 

Руда дівчинка високо підняла голову. Їй не подобалася Менса, але вона тут, отже, вони одна одній потрібні. 

— Торею, рада тебе бачити. 

— Привіт, сестричко. Не можу сказати того ж, а шкода. 

— Чай, кава? 

— Давай пропустимо!

Менса відслідковувала кожен рух Торменти. Вона знала про цю дівчинку дуже багато, навіть більше, ніж сама вона про себе. Її викрали в культ, точніше, її забрали до культу зовсім не даремно. За її спиною темне минуле, і ні, в неї ніколи не було люблячих батьків, які її оберігали. Культ завжди був її єдиною родиною, і вона завжди належала культу. 

Шкода, що ця дівчинка поки що цього не зрозуміла. Прийде час, і всі карти відкриються. Якщо цього не зробить сама Свята Смерть, Менса обов'язково скористається своїм шансом.

— Ти була в мами?

— Торею, досить дивно, коли ти називаєш ту жінку нашою матір'ю. 

— Менса, я знаю, що ти її не любиш, але на відміну від тебе…

— Саме так, хлопче! На відміну від мене, ти був поруч із нею, а моїх батьків більше не існує.

Тормента явно здивована цією ситуацією, але намагається стримуватися. Її добре виховано в культі, і вона знає, коли проявляти емоції, а коли ні. Хоча, десь глибоко в душі мені здається, що ця дівчина зовсім не здатна на емоції. В її очах горить жахлива ненависть і лють. 

«Це добре», — подумала про себе детективка. 

Їй потрібна людина, яка назавжди знищить Святу Смерть, а далі все піде так, як вона запланувала. 

— Ти нам допоможеш? 

— А ви прийшли просити допомоги? 

— Менса, ми знаємо, чому ти приїхала. — Руде дівчисько дивилося з викликом. 

— Ти, якщо я не помиляюся, Свята Катувальниця. І, якщо я не помиляюся, ми з тобою не знайомі. До речі, я ніколи не помиляюся. — Погляди двох жінок зійшлися в безмовну війну. 

Зараз вирішувалося важливе питання, і кожна робила свій вибір, для кожної це вибір без шляху назад.

3 роки тому…

Менса Аморі вперше помилилася. Та кров не належала Каю, хоча вона була в цьому впевнена. 

Але хто ж тоді це зробив? Навіщо комусь було на неї полювати? Вона, звісно, до останнього не вірила, що її коханий міг би так чинити, що він продався культу і тепер полює на неї. Та все ж усі докази були проти нього.

Жінка зробила те, що обіцяла собі ніколи не робити — зрадила його заради себе. Вона ніколи не зрадить себе. 

Детективці довелося поїхати в місто, адже полювання на неї було відкрите, і все через те, що вона вийшла на слід культу Святої Смерті. Вона знає, хто стоїть в його основі, і це та інформація, яка назавжди змусить її мовчати. 

Це та інформація, яка назавжди змінила її життя та перекреслила все минуле. 

Менса не має права на кохання в цьому місті, не має права на життя в цьому місті. Вона повинна назавжди змити з себе кров сотень дітей, які потрапляли до культу, і хоча сама не є частиною Святої Смерті, але саме її родина її створила.

— Алло. — Телефон Менсі зазвонив дуже раптово, якраз перед тим, як вона майже виїхала з міста. 

— Невже тікаєш, доню? — Чоловічий голос, і вона точно знала, хто це говорить. 

— Ти мені не батько!

—  Чому ж? Я з самого дитинства був поруч з тобою.

— Тільки через те, що моя кончена сімейка вирішила, що ти кращий варіант для доньки Святої Смерті. 

— Ти робиш мені боляче. 

— Забудь цей номер і ніколи сюди не дзвони. І їй передай, що в неї більше немає доньки. 

— Прийде час, і ти повернешся, бо ти знаєш, що твоє місце поруч з нами. Твоє місце на престолі Святої Смерті. 

— Ніколи. Я ніколи не стану частиною цього. Забудь про мене, Гаррі, і нехай Нобілія також забуде.