8. Менса Аморі

Коли Кай нарешті залишив її в спокої, Менса впала на ліжко та довго кричала в подушку. Ніхто ніколи не бачив її справжніх емоцій.

Завтра неділя, а отже, можна спокійно закритися в квартирі та скласти детальний план дій. Якщо вона вже приїхала в це довбане місто, то обов'язково помститься культу Святої Смерті. 

«У храмі Святої Богородиці вчинене жахливе вбивство.  Труп одного з послушників церкви знайшли перед недільною службою. У чоловіка вирізане серце, а по тілу залишені дивні символи. Деталі невідомі. На місці працюють правоохоронні органи».

Ранок детектива Аморі почався з чергової статті в місцевій газеті. 
Помічниця наливала каву, але її руки тремтіли,  що неймовірно дратувало Менсу.

— Ви думаєте, це справи культу? — дівчина говорила майже пошепки, що здавалося досить тупим.

— Я знаю, що це вони. Чергове послання.

— Для кого?

— Для світу. Культ Санта-Муерте хоче отримати владу і ретельно над цим працює.
— Ви раз.
те на місце злочину? — Менса на хвилину задумалася, а потім заперечно махнула головою.

— Я поїду в інше місце. 

Менса ніколи нічого не пояснювала.  Вона випила свою чорну, гірку каву та поїхала туди, де була лише один раз 
Якщо вона вже повернулася в це місто, то має зустрітися з цією людиною. Вони не бачилися багато років, але зараз їй потрібна допомога,  а точніше, більше інформації. 

Біля храму в готичному стилі було, як завжди, тихо. Навіть коли пані Аморі зайшла всередину, здавалося, що це місце порожнє, але жінка точно знала, що за нею слідкують сотні очей.
Зберігаючи обличчя спокійним, Менса рушила по пам'яті маршрутом,  який намагалася забути. По дорозі її ніхто не зупиняв, наче всі тут очікували її візит.

Без стуку детектив зайшла в кабінет за дубовими дверима та зустрілася поглядом з його власницею.

— Несподіваний візит! — жінка дивилася на Менсу зі своєю звичною байдужістю.  Наче вони щодня ходять разом на каву.
— Мені потрібна інформація про сьогоднішні події.

— Звідки ти взяла, що я тобі щось розповім? Або що я взагалі щось знаю?

Менса опустилася на стілець перед столом та взяла сигарету з пачки, що лежала на столі.

— Тому що я приїхала сюди, щоб нарешті знищити Санта-Муерте. І ти допоможеш мені в цьому, мамо!

Дим рознісся кабінетом, а між жінками запала тиша, яка тиснула обом на обидві плечі.

— Мамо? Давно ти так мене не називала. Невже нарешті зрозуміла мій вчинок?

— Неможливо зрозуміти вчинок, який покритий такою кількістю секретів. Чи нарешті хочеш розповісти, що сталося з моїм батьком?

— Він мертвий. Шкода, що ти не готова прийняти цей факт.


— Не схоже на правду. Все занадто просто для такої як ти.

— Якої?

— Людини, яка використовує людей у своїх цілях. Сумніваюся, що мій батько був просто розхідним матеріалом. 

— Менсо, ти йдеш не тим шляхом. Повертайся туди, звідки приїхала, і забудь про наше існування,  якщо хочеш зберегти життя.

— Мамо, ти мені погрожуєш. 

— Як мати, я не можу цього зробити, але як пані Санта-Муерте змушена тебе попередити: будеш заважати моїй справі, я знищу тебе, як колись знищила твого батька.