— Привіт, зраднице! — Кай не бачив Менсу 3 роки і сподівався не побачити більше ніколи.
— Вітаю, капітане. Я так розумію, ваші образи не пройшли. — Спокій на обличчі Аморі лише більше напружував обстановку.
Вони деякий час просто дивилися один одному в очі, прокручуючи в голові сюжети з минулого.
Три роки до цього…
— Ти мене зрадила? — Кай лежав на ліжку, в якому вони кохалися останній місяць. На лівому боці чоловіка — рана від ножа, яку він намагався затиснути.
— Це лише робота, не сприймай на свій рахунок. — Менса прибрала кров з леза і обережно запакувала його в пакет.
— Тобі потрібно забути про минуле, інакше ти не зможеш жити! — чоловік намагався звучати загрозливо, але голос його ламався, коли він дивився в очі жінки, яка, цілуючи, вгнала йому ніж у бік.
— Тобі не варто було заважати мені, Каю. Я була занадто близько до правди, а через тебе все пішло коту під хвіст. — Так, це була помста чоловікові, який забрав у неї шанс розкрити єдину таємницю, яка їй не піддавалася.
— Якщо хтось дізнається, що ти забрала ті документи…
— Не дізнається, якщо ти будеш мовчати, а інакше…
— Уб'єш мене? То чому б не зробити це прямо зараз, якщо ти вже почала?
— Я не планувала тебе вбити, просто хотіла показати, що може бути з тобою, якщо ти не триматимеш язика за зубами. А ще мені була потрібна твоя кров.
— Навіщо?!
— Не важливо. Швидка скоро приїде. — Менса зробила крок до ліжка та нахилилася над чоловіком. — Ми ще зустрінемося, і можливо ти мене зрозумієш.
Жінка поцілувала його в губи і покинула кімнату, навіть не поглянувши на того, хто клявся їй у коханні.
— Ти повернулася заради SANTA MUERTE?
— Не питай, якщо не хочеш почути відповідь.
— Ти тонеш у брехні, Менсо. Навіщо це все?
Не дивлячись в очі капітану, жінка підійшла до своєї сумочки і витягла звідти чорну оксамитову коробочку. Деякий час просто дивилася на неї, а потім відкрила і простягнула чоловікові.
— Десять років тому цей комплект доповнював палець мого батька, і поки я не знайду того, хто посмів це зробити, не заспокоюся.
— Питання не в цьому. — Голос Кая звучав втомлено, і Аморі не впізнавала його.
— А в чому тоді питання?
— Навіщо ти створила цей образ Менси Аморі? Чому ти не залишилася собою?
На мить жінка впала в ступор, бо за три роки вже й забувала, що Кай Лаурус — один з небагатьох людей, які знають її справжню біографію та минуле.
— Бо вони не повинні знати, що я їх шукаю. Та Менса Аморі померла 10 років тому, на своє двадцятиріччя.
Детектив Аморі перекроїла біографію на 99%, залишивши справжнім лише ім'я. Вік, освіта, родина, походження — все назавжди стерто завдяки кропіткій роботі в правоохоронних органах.
Менсу Аморі не цікавить справедливість, вона хоче лише помсти і правди. І зараз капітан Лаурус стане її містком до інформації, яку вона так і не змогла отримати за три роки.